За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Бланки та зразки документів  
Програма Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) (прийнята на XV з'їзді СДПУ(О))
:: Бланки та зразки документів
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок по розділам знань

Програма Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) (прийнята на XV з'їзді СДПУ(О))

ПРОГРАМА

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ (ОБ'ЄДНАНОЇ)

(прийнята на XV з'їзді СДПУ(О))

СДПУ(О) - ПАРТІЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ЗЛАГОДИ, ПАРТІЯ ЄДНАННЯ

Український народ зробив свій остаточний вибір на користь свободи, демократії, соціальної справедливості, громадянського миру та злагоди, цивілізованих, рівноправних відносин з іншими країнами і народами.

Що означає для соціал-демократів цей вибір?

По-перше, це визнання України як невід'ємної частки світового і, насамперед, Європейського співтовариства - співтовариства, що на практиці довело світові життєздатність і ефективність соціал-демократичного шляху розвитку. Сьогодні європейська соціал-демократія є символом не лише соціальної справедливості, а й динамічної, ефективної економіки, раціонального політичного управління суспільством, її цілі зрозумілі й близькі людям: шляхом реформ, утвердження широкої демократії, законності та правопорядку, політичного плюралізму, на основі розмаїття форм власності досягти нової якості життя, що базуватиметься на принципах гуманізму, соціальної справедливості, солідарності та партнерства.

Ці ж цілі ставить перед собою і Соціал-демократична партія України (об'єднана), що є об'єктивною основою для розвитку всебічного співробітництва СДПУ(О) з усіма зарубіжними партіями і рухами соціал-демократичної орієнтації, з такою впливовою міжнародною організацією, як Соціалістичний Інтернаціонал.

Україна, заявивши про своє прагнення стати повноправним членом Європейського співтовариства, визначила свою орієнтацію на соціал-демократичну модель розвитку, побудову демократичної, соціальне справедливої держави. Ми готові взяти на себе відповідальність за практичну реалізацію цієї моделі в Україні.

По-друге, це чітке розуміння того, що успіх реформ можливий лише в гармонії їх економічних і соціальних параметрів. Ми усвідомлюємо всю складність і суперечливість процесів трансформації українського суспільства. Внаслідок помилок і прорахунків, допущених у здійсненні реформ, ігнорування їх соціальних наслідків, значна частина народу, яка опинилася за межею бідності, розчарована в демократичних гаслах і вже не вірить обіцянкам політиків. Відсутність відчутних матеріальних успіхів реформування, криміналізація суспільства і корумпованість бюрократичного апарату, слабкість закону, зниження авторитету центральної влади, розбрат між її гілками, розкол суспільства на багатих і бідних - усе це породжує у значної частини людей ностальгію за минулим з його скромними, але стабільними соціальними гарантіями відносного добробуту, зумовлює соціальну апатію, провокує радикалізм.

Ми починаємо переконуватися на власному досвіді, що шлях до політичної демократії та економічної свободи - це не переможна хода, а важке випробування, труднощі якого ми просто зобов'язані подолати. Перехід від минулого до майбутнього виявився набагато складнішим, ніж нам здавалося. Усвідомлення цього привело до переосмислення прийнятності в умовах сучасної України непорушних ринкових постулатів про пріоритет приватної власності, повної лібералізації цін і безмежних можливостей ринкового механізму, котрі не привели до автоматичного встановлення суспільства загального добробуту. Суттєва корекція реформ у бік посилення їх соціальної спрямованості, підвищення ролі державного регулювання економіки, визнання різноманітності форм власності і наведення порядку в управлінні породжують перші ознаки стабілізації економічної сфери, оздоровлення всього суспільного організму,

Соціальна переорієнтація реформ перебуває в центрі нашої політики.

І По-третє, це усвідомлення неможливості розв'язання сучасних суспільних проблем в Україні без консолідації суспільства, громадянського миру і злагоди.

Ми втратили занадто багато часу, кидаючи каміння у своє минуле, змагаючись у надмірних амбіціях, конструюючи різного роду соціальні міфи.

Утверджуючи нові цінності, ми не заперечуємо історичних уроків і досвіду соціалістичної ідеї. У нас немає морального права принижувати пам'ять про мільйони її прихильників, які самовіддано боролися за оновлення світу, проти жорстокості "дикого" капіталізму і безжальної експлуатації. Але, неупереджено і чесно оцінюючи минуле, ми повинні визнати, що того романтичного соціалізму, про який вони мріяли, по суті, так і не було створено. Насправді перемогла ліворадикальна версія перебудови суспільства, що відобразила революційний запал і привабливі, але надто спрощені уявлення про рівність. Ми не претендуємо на абсолютну істину, але, на відміну від комуністів, відмовляємося визнати за марксистськими прогнозами майбутнього значення безумовних історичних істин.

Ми розуміємо, на скільки розмаїте сьогодні українське суспільство в його політичних, економічних, релігійних і культурних уподобаннях. Жодна політична течія чи політична партія не представляють усієї України, не можуть претендувати на монополію свого бачення проблем і перспектив суспільного розвитку і, тим паче, - говорити від імені всього народу. Тому головною умовою консолідації суспільних зусиль для здійснення стратегічних цілей реформування ми вважаємо поглиблення діалогу між усіма впливовими політичними силами, між різними гілками влади, між працівниками і роботодавцями, між державою і громадянським суспільством, що формується.

Ми бачимо основу такого діалогу у визнанні більшістю з них тих основоположних цінностей, без яких неможлива незалежна, квітуча Україна. До них ми відносимо: ефективну, багатоукладну економіку; громадянське суспільство; демократичну, правову державу; духовне відродження і примноження культурних цінностей; соціальну справедливість і державну підтримку підростаючого покоління, молоді, ветеранів війни і праці, всіх соціальне незахищених верств населення; законність і правопорядок, забезпечення захисту життя, гідності і майна громадян; громадянський мир і неприйняття силових методів розв'язання суспільних проблем; гідне місце України у світовому співтоваристві.

Ці, соціал-демократичні за своїм змістом, цінності входять до програмних документів багатьох політичних партій і громадських організацій. Ми переконані, що саме навколо них можливе об'єднання всіх сил, зацікавлених у стабільності і процвітанні України.

Соціал-демократична партія України - об'єднавча за визначенням, за назвою. Ми готові стати партією консолідації, партією об'єднання.

Нарешті, головне, що означає для нас підтримка курсу реформ - це необхідність активного зміцнення в суспільстві непорушних цінностей соціал-демократії: свободи, справедливості, солідарності. Ця тріада ідей становить ядро нашої політичної доктрини, що спирається на принципи гуманізму, традиції патріотизму та історичний досвід вітчизняної та європейської соціал-демократії. Свободу ми розуміємо як необмежені можливості самореалізації особистості в будь-якій сфері людської життєдіяльності. Справедливість для нас означає рівну свободу і рівну відповідальність перед законом. Солідарність - це розуміння того, що ми, люди, необхідні один одному, що кожному з нас потрібна повага, підтримка і допомога інших людей.

Саме тому ми шукаємо не те, що роз'єднує людей, а те, що їх єднає.

Нас усіх, хто живе в Україні, об'єднує патріотичне прагнення жити в незалежній, квітучій, сильній державі, оскільки у слабкій державі людина не може бути вільною і захищеною, а тому не може відчувати гордості за свою Батьківщину. Нас об'єднує розуміння того, що багатство України - в багатстві кожного з нас. Бідність принизлива, а ми не хочемо бути приниженими людьми, ми заслужили право на гідне життя. Нас об'єднує переконання , що держава існує для людей, а не люди для держави. Диктат бюрократії і чиновників обмежує нашу свободу, а ми хочемо бути вільними, незалежними людьми. Нас об'єднує прагнення справедливості: плоди реформ мають належати всім, а не кільком вибраним. Нас об'єднує усвідомлення того, що історія дає нам мало не останній шанс не бути відкинутими на узбіччя цивілізації, а зайняти гідне місце у світовому співтоваристві.

Так ми розуміємо традиційні цінності соціал-демократії стосовно нашого сьогодення. Вони наповнюють реальним змістом українську національну ідею, стержнем якої є для нас розвиток української державності як головної передумови і головного засобу розв'язання всіх наших проблем. Усю свою діяльність ми підпорядковуємо здійсненню цієї ідеї.

Наша партія не претендує на роль монопольного носія соціал-демократичної ідеології, вона вітає зростаючий інтерес української громадськості до цієї течії політичної думки, прихильниками якої були свого часу Михайло Драгоманов, Іван Франко, Леся Українка, Володимир Винниченко, Михайло Грушевський. Нашим спільним надбанням, героїчною сторінкою нашої спільної історії стала драматична спроба уряду Української Народної Республіки збудувати нову Україну на засадах соціал-демократії.

Найважливішим історичним уроком розвитку української соціал-демократії ми вважаємо необхідність тверезого врахування у сучасній політичній практиці національних особливостей І менталітету нашого народу, усталених соціал-демократичних традицій суспільної свідомості, які роблять органічним процес об'єднання різних суспільних сил в ім'я високих ідеалів свободи і справедливості.

Ми розуміємо, що без широкої підтримки найширших верств населення, які не бажають повернення до минулого, курс реформ не може бути реалізований. Запорука незобротності змін, що відбуваються у державі, - у формуванні широкої соціальної опори реформ і, насамперед, середнього класу, для якого цінності свободи і демократії є життєво важливими. До нього ми відносимо найбільш кваліфіковану частину робітничого класу, наукову та інженерно-технічну інтелігенцію, вчителів і лікарів - усіх тих, хто, володіючи солідним потенціалом творення, сьогодні не затребуваний суспільством повною мірою і не має можливості працювати на повну силу.

Ми, об'єднані соціал-демократи, вважаємо своїм головним завданням всебічне сприяння становленню цього нового класу. Ми прагнемо стати виразниками і захисниками його інтересів. На відміну від більшості політичних партій, що виникли на базі уже створених суспільних сил, ми беремо реальну участь у формуванні середнього класу як своєї соціальної опори, послідовно і цілеспрямовано створюючи ідеологічну, організаційну, правову основу його становлення.

Наші політичні опоненти у розпалі полеміки часто називають нас партією підприємців. Так, ми підтримуємо цивілізованих підприємців, які поважають інтереси трудівників і соціальне незахищених верств населення. Чимало таких підприємців і в наших лавах. Але ми розуміємо, що запорукою успішного розвитку підприємництва є соціальна стабільність, яка базується на солідарних відносинах між усіма групами суспільства, підтримці сильними і вдалими, які досягли успіху у своєму бізнесі, слабких і знедолених, тих, хто не зміг пристосуватися до нових економічних умов.

І тому наша партія відкрита для цивілізованих, соціальне відповідальних підприємців, які поділяють гуманістичні ідеї соціальної справедливості. В них ми бачимо силу, яка першою спробувала вирватися з тісних рамок адміністративно-командної системи і зуміла енергійно скористатися можливостями наданої економічної свободи, проявляючи при цьому неабияку підприємливість, винахідливість, волю та енергію. Це була не лише потреба виживання в екстремальних умовах наростаючого економічного хаосу, а й своєрідний протест проти багаторічного всевладдя бюрократії у сфері економіки. Ми маємо намір створити всі необхідні умови, щоб направити величезну енергію підприємництва у цивілізоване русло і перетворити його на міцну опору держави.

Досвід провідних європейських країн переконливо доводить, що потенціал середнього класу максимально реалізується в умовах політичної та економічної демократії, зрілих ринкових відносинах. Але ринок сам по собі не може бути стратегічною метою суспільства, це інструмент економічного розвитку, пожвавлення і піднесення всього господарського життя

країни. Ринок - це свобода вибору, конкуренція, що стимулює зростання ефективності виробництва. У цивілізованому суспільстві економічна свобода обмежена правовими нормами, які забезпечують баланс різнобічних соціальних інтересів і усталеність суспільного організму. Цю функцію виконує держава, здійснюючи розумний і соціальне обґрунтований контроль за економікою. Сильна держава, не обмежуючи свободи, забезпечує соціальну збалансованість ринкового господарства, корегуючи цілим комплексом заходів негативні впливи ринкового механізму на соціальне вразливі групи населення. Ми переконані, що саме такі принципи взаємовідносин ринку і держави, покладені в основу соціально-економічної політики, здатні гарантувати успіх реформ і їх соціальну спрямованість.

У своїй програмі ми не пропонуємо суспільству чудодійних рецептів швидкого позбавлення від усіх соціальних негараздів. Це спроба перекласти складні Історичні завдання мовою практичних дій, визначити комплекс ефективних заходів, покликаних розв'язати корінні проблеми внутрішньої та зовнішньої політики, культури І науки.

У політичній сфері вони пов'язані з утвердженням парламентської демократії, зміцненням законності і правопорядку, формуванням сильної, ефективної державної влади, якій довіряє народ.

В економічній - із забезпеченням реальної різноманітності форм власності, оптимального співвідношення державного регулювання і ринкового саморегулювання, ощадливого, відповідального ставлення до ресурсів, за умови соціальної зорієнтованості економіки як фундаменту демократії. Розв'язання цих завдань дасть можливість забезпечити економічне зростання, підвищити зайнятість і добробут людей.

У соціальній сфері запропоновані нами заходи спрямовані на надання всім громадянам рівних шансів для досягнення життєвого успіху, створення умов для гідного життя людей, утвердження партнерських, солідарних відносин у суспільстві, яке готове підтримати і захистити слабких і знедолених. Надзвичайно важливу роль ми відводимо вирішенню завдань, пов'язаних з духовним відродженням, розвитком вітчизняної науки і культури, утвердженню гуманістичних засад суспільного життя як основи консолідації, громадянської злагоди в суспільстві.

Для досягнення поставлених цілей ми маємо все небідне - знання, наполегливість, волю, переконаність у правильності обраного шляху.

Це шлях - до демократичної, відповідальної держави, до економіки добробуту, до соціально справедливого, солідарного суспільства, до духовного відродження і громадянської злагоди.

Україна вступає в новий етап своєї історії. Невпізнанне змінюється її соціально-політичне і економічне обличчя. Відбувається процес складного, суперечливого, але сповненого надій творення нового суспільства. Свою роль у цьому процесі СДПУ(О) бачить у тому, щоб привнести в нього високий суспільний зміст і впорядкованість, національну І соціальну злагоду, дух співробітництва і розумного компромісу. Досягнення цієї мети потребує ясної, чіткої стратегії, гнучкої, динамічної тактики, єдності волі всіх членів партії у її здійсненні.

Розділ 1. ДО ДЕМОКРАТИЧНОЇ, ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

Ідеали свободи, справедливості, солідарності нездійснимі без сильної державної влади, що має довіру народу, здатної консолідувати суспільство для історичного творення.

Сильна держава - це правова держава, в якій правлять не інтереси вибраних, а закон і прядок.

Сильна держава - це демократична держава, в якій воля народу є єдиним джерелом влади, а влада використовується на благо суспільства і кожного громадянина.

Сильна держава - це відповідальна держава, в якій діяльність органів влади є прозорою, гласною і підконтрольною суспільству, а всі посадові особи за законом відповідають за наслідки своїх рішень.

Сильна держава - це гуманна, соціальна держава, в якій надійно захищені права і свободи людини, забезпечені безпека суспільства і громадянина, рівні можливості доступу до всіх соціальних благ і культурних цінностей.

Наша мета - створення сильної української держави. В умовах перехідного періоду як головні завдання її реалізації ми розглядаємо забезпечення гарантій прав і свобод людини, зміцнення демократичних основ суспільного життя, утвердження законності і правопорядку, подолання бюрократизму і корупції, зміцнення національної і соціальної безпеки і, на цій основі, - подолання відчуження влади від народу, відновлення довіри до неї людей.

1.1. Людина - найвища цінність суспільства, права людини - пріоритет держави

Людина, її інтереси і потреби перебувають у центрі політики соціал-демократії. Тому головним завданням держави ми вважаємо захист інтересів людини, її прав і свобод.

Історичний досвід свідчить, що правова захищеність громадянина забезпечується в тому випадку, якщо держава здатна надійно гарантувати його основні конституційні права і свободи.

За роки незалежності в Україні досягнуто значного прогресу в забезпеченні громадянських і політичних прав особистості. З'явилася можливість вільно висловлювати свою думку, брати участь у найважливіших суспільних процесах і справах - виборах, референдумах, маніфестаціях, мітингах і страйках, вибирати громадянство і місце проживання, реалізовувати своє право на свободу совісті і віросповідання.

Рівень інформованості суспільства щодо життя у світі та країні істотно зріс. Проте на етапі переходу до ринкових відносин спостерігаємо значні соціальні втрати: зниження доходів населення, зростання безробіття, різке соціальне розшарування. Під удар було поставлено цілу низку життєво важливих прав громадян: право на працю і своєчасну винагороду за неї, вільний вибір професії, здобуття освіти і право на медичне обслуговування.

Ми переконані: як соціальне благополуччя неможливе в умовах громадянського і політичного безправ'я, так і повноцінна реалізація політичних свобод і громадянських прав - в умовах соціальної незахищеності. Тому найважливішим своїм завданням ми вважаємо забезпечення реальних гарантій конституційних прав і свобод громадян і, насамперед, відновлення системи державних гарантій соціальних прав. Досягненню цього завдання має бути підпорядковане проведення соціальних реформ - системи освіти, охорони здоров'я, пенсійної та інших реформ, спрямованих на захист інтересів людини, особистості, громадянина.

Вважаємо за необхідне подальше зміцнення інституту парламентського уповноваженого з прав людини, створення системи його представників на місцях, до функцій яких входив би контроль за діяльністю посадових осіб, протидія порушенням законодавства і зловживанням владою.

Має бути посилений суспільний контроль за діяльністю державних органів, підвищена роль судової влади у становленні правової держави, забезпеченні безпеки громадянина і суспільства.

Головною умовою відновлення гарантій соціальних прав громадян, основою зміцнення політичних і громадянських свобод стане подолання соціально-економічної кризи, успішне здійснення реформ і ефективний розвиток усього господарського комплексу України. Тільки піднесення української економіки здатне підвищити матеріальний рівень життя населення, створити нові робочі місця, повернути вітчизняному виробникові українські ринки, забезпечити нашій державі гідне місце в сім'ї європейських народів.

Ми розуміємо, що без зміцнення національної безпеки, підвищення здатності держави відстоювати свій суверенітет, вести ефективну боротьбу з політичним екстремізмом і тероризмом, організованою злочинністю і корупцією захист інтересів громадян і країни залишиться лише добрим наміром. Тому будемо всебічно підтримувати заходи, спрямовані на створення всеосяжної системи соціальної та національної безпеки.

У справді демократичному суспільстві, держава не регулює суспільних відносин - їх регулює закон. Першочерговою проблемою будівництва повноцінної української державності є забезпечення реальної рівності громадян перед законом шляхом створення чітких правових норм, що не допускають неоднозначного тлумачення.

СДПУ(О) вважає, що одним із реальних шляхів утвердження всієї повноти прав громадян - є втілення в життя соціал-демократичної концепції соціальної держави, орієнтованої на підвищення відповідальності держави за рівень і якість життя громадян, поступове відновлення гарантій соціальних прав з одночасним розширенням громадянських, економічних І політичних прав особистості.

Реалізація цієї концепції дасть можливість створити таку політичну систему, в якій громадянське суспільство матиме більше прав, ніж держава, в якій діяльність усіх політичних органів ґрунтуватиметься на існуючому законопорядку, а втручання держави у сферу особистих свобод громадян буде зведене до мінімуму.

1.2. Демократизація влади - шлях до зміцнення української державності

Для ефективного проведення політики, спрямованої на захист Інтересів людини, необхідно й далі зміцнювати І розвивати демократичні основи української державності.

Ми переконані, що в умовах перехідного періоду, коли часткове переважання вищої виконавчої влади виправдано виключно складністю завдань суспільної трансформації, сформована в Україні форма державного устрою - демократична унітарна республіка з президентсько-парламентською формою правління - є оптимальною. Однак із зміцненням демократичних основ державної влади, становленням структур громадянського суспільства, виходом країни на шлях стійкого розвитку повинен бути досягнутий баланс виконавчої та законодавчої гілок влади. За цих умов уряд, очолюваний прем'єр-міністром, повинен формуватися парламентською більшістю, що поділить з урядом відповідальність за результати здійснюваної політики. При цьому принцип виборності буде поширюватися не тільки на міських голів, але й голів обласних, районних адміністрацій. Це послужить подальшій демократизації державного устрою України, посилить самостійність та ініціативу регіонів, сприятиме децентралізації та деконцентрації влади.

Ми виступаємо за неухильне дотримання принципу розподілу влади, який здатний забезпечити ефективний контроль за дотриманням законності усіма органами державного управління, усунути небезпеку встановлення в Україні авторитаризму, уникнути протистояння між законодавчою і виконавчою владами. Таке протистояння ми розглядаємо як безперечно контрпродуктивну, соціальне руйнівну дію, в процесі якої замкнуті політичні групи прагнуть легітимізувати суспільні розколи і напруження, надати їм стійкого конфронтаційного характеру, що може завести суспільство у глухий кут, поставити його на межу громадянської війни. Значною мірою протистояння різних гілок влади зумовлено відсутністю чіткого законодавства, що визначає сферу компетенції, роль і політико-правовий статус кожної з них. Ми візьмемо найактивнішу участь у розробці необхідних законів.

СДПУ(О) вважає, що як законодавча, так і виконавча гілки державної влади повинні демонструвати всьому українському суспільству зразки цивілізованої політичної поведінки і демократичної правосвідомості, проявляти готовність до співробітництва і злагоди, які ми розглядаємо як норму політичного життя. Усі суперечності, що виникають між гілкам влади у процесі державної діяльності, можуть і повинні вирішуватися шляхом коректної полеміки і конструктивного діалогу, в якому обидві сторони прагнуть дійти спільного рішення. Це стане практичним керівництвом для творчої роботи всього суспільства.

Конструктивній взаємодії законодавчої і виконавчої влад покликана сприяти діяльність демократичної, налаштованої на цивілізований діалог із виконавчою владою парламентської більшості, в якій фракція СДПУ(О) повинна стати лідируючою, об'єднавчою політичною силою. При цьому ми вважаємо за необхідне забезпечення прав парламентської меншості, їх чітку регламентацію І законодавче закріплення у спеціальному законі про парламентську опозицію.

Узгодженість дій виконавчої і законодавчої влад - найважливіша, але не єдина умова демократичного розвитку України, миру і спокою у суспільстві. Для досягнення цієї мети необхідне чітке політичне структурування не лише парламенту, а й усього українського суспільства. СДПУ(О) послідовно обстоює принцип багатопартійності, право громадян на об'єднання в самодіяльні політичні організації. Однак наявність в Україні майже 100 політичних партій, які багато в чому дублюють одна одну і часто слугують виключно егоїстичним амбіціям їх лідерів, не має нічого спільного з політичним плюралізмом. Тому СДПУ(О), як партія єднання, всебічно сприятиме об'єднавчим процесам у партійному середовищі, які у перспективі повинні привести до формування в Україні двох-трьох могутніх політичних партій, що представлятимуть основні напрями сучасної політичної теорії і практики, які матимуть серйозну підтримку з боку широких верств населення і зможуть запропонувати суспільству реальні програми вирішення його проблем.

Ми заявляємо про свою готовність до активної співпраці І до об'єднання з усіма політично організованими силами, що поділяють соціал-демократичні цінності та ідеї.

Ми будемо протидіяти усіляким спробам використовувати владу і закон для утвердження політичного панування будь-яких партій, соціальних груп або окремих осіб. Єдиним джерелом влади СДПУ(О) визнає волю громадян України, яка виявляється через демократичні вибори.

Ми переконані, що державна влада може функціонувати на справді демократичній, правовій основі як відповідальна перед суспільством влада лише за наявності ефективного контролю за її діяльністю з боку широкої громадськості. Цим цілям має бути підпорядкована діяльність правоохоронних органів України, громадських об'єднань, незалежних засобів масової інформації.

Ми підтримуємо демократичні перетворення, що передбачені реформою судової влади, зокрема заходи, спрямовані на відновлення соціального престижу і забезпечення безпеки судців. Перехід від принципу призначення суддів до їх виборності, інституціалізація суду присяжних та посилення колегіальності прийняття судових рішень - збільшать рівень їх незалежності. Запровадження законодавчих норм кримінальної відповідальності судців за порушення закону сприятиме більш якісному виконанню своїх обов'язків.

Реалізація цих заходів дасть можливість подолати слабкість судової влади, яка поки що не відчуває себе і не сприймається суспільством як самостійна гілка влади, покликана відіграти визначальну роль в утвердженні правової держави, забезпеченні взаємної відповідальності держави, суспільства, громадянина.

1.3. Реформа місцевого самоврядування: узгодження інтересів центру і регіонів

Рівень розвитку місцевого самоврядування, що є показником зрілості демократії і громадянського суспільства, водночас є й головним політичним ресурсом їх формування. Ми підтримуємо процеси децентралізації державного управління, перерозподіл владних повноважень і фінансових потоків між центром і регіонами на користь останніх, оскільки це повністю відповідає завданням демократичного розвитку політичної системи України і відродження української економіки.

Враховуючи загальноєвропейські тенденції розвитку місцевого самоврядування, СДПУ(О) послідовно виступає за підвищення ролі регіонів у розв'язанні своїх соціально-економічних проблем. При цьому форми місцевого самоуправління повинні вибиратися самим населенням, визначатися традиціями, історичними і культурними особливостями кожної місцевої спільноти.

СДПУ(О) вважає за невідкладне завдання формування сучасної законодавчої бази місцевого самоврядування, яка створить правові умови для залучення громадян до планування, реалізації та контролю за регіональним розвитком, ефективним використанням ресурсів і потенціалу регіонів.

З метою ефективного здійснення органами місцевого самоврядування зазначених функцій необхідно: по-перше, в законодавчому порядку ліквідувати дисбаланс між обсягом самоврядних та делегованих органами виконавчої влади повноважень, закріплений чинним Законом "Про місцеве самоврядування в Україні"; по-друге, забезпечити гарантовані норми фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень. Необхідно розширити можливості регіону у використанні коштів державного бюджету. На законодавчому рівні має бути зафіксований поділ регіонів на "депресивні" і "самодостатні", відповідно до якого встановлюється гнучка система відрахувань податків, зборів, інших платежів у державний бюджет. Ця система забезпечуватиме рівномірне податкове навантаження на регіони. Залежно від рівня їх виробничого, природоресурсного та трудового потенціалу.

Розмежування функцій і узгодження інтересів територіальних громад, органів місцевого самоврядування, з одного боку, і розподіл компетенцій і повноважень центру і регіонів - з другого, має стати стержнем адміністративної реформи, що проводиться в країні. СДПУ(О) послідовно виступає за підвищення ролі регіонів у вирішенні своїх соціально-економічних проблем, створення дійових механізмів зміцнення матеріальної і ресурсної баз місцевого самоврядування як головної умови забезпечення реальної самостійності територіальних спільнот.

Враховуючи загальноєвропейські тенденції розвитку адміністративно-територіального устрою держав, СДПУ(О) визнає цінність федералізму для поглиблення демократизації державного управління. Разом з тим, ми розуміємо, що в сучасній політичній та економічній ситуації в Україні розширення місцевого самоврядування повинно повністю виключити загрозу цілісності держави.

Тому, рішуче виступаючи проти негайної політичної регіоналізації та федералізації України, проти сепаратистських устремлінь окремих регіональних лідерів і еліт, ми водночас підтримуємо економічну регіоналізацію країни, виділення і об'єднання територій на основі інтеграції їх господарських комплексів, відносин спеціалізації і кооперування виробництва, що склалися. Це передбачає надання місцевій владі права на виявлення незалежної від центру ініціативи у вирішенні економічних питань і розвитку господарських зв'язків, зокрема і з регіонами європейських країн, що прискорить інтеграцію України у загальноєвропейський економічний простір.

Зміцнення місцевого самоврядування підвищить громадянську активність і суспільну відповідальність населення, сприятиме залученню значної його частини до демократичних процесів, до діяльності різних громадських, неурядових організацій. Вважаємо надзвичайно важливим широке використання органами місцевого самоврядування різних форм "прямої демократії" - референдумів, опитувань громадян, зборів виборців, що дозволить їм якнайповніше й оперативно враховувати думку населення під час прийняття важливих політичних рішень.

1.4. Шлях до громадянської злагоди ~ у гармонізації міжнаціональних відносин

У національному питанні соціал-демократія керується основоположним принципом Загальної декларації прав людини: "Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах". Це означає, що Україна, як демократична держава, зобов'язана поважати права і свободи кожної людини, незалежно від її національної належності. Такий підхід співзвучний принципу реального інтернаціоналізму. Він проголошує єдність людей доброї волі всіх національностей, що його понад століття сповідує європейська і світова соціал-демократія.

При визначенні пріоритетів національної політики СДПУ(О) виходить з того, що вона має бути спрямована на утвердження справжньої рівноправності всіх національних груп, які живуть у нашій країні, на гармонізацію міжетнічних відносин і запобігання протистоянню між представниками різних національностей. Стратегічною метою національної політики ми вважаємо формування української політичної нації.

Соціал-демократія розглядає політичну націю як спільність усіх громадян, сукупність усіх етнічних і соціальних груп, які проживають на певній території, у межах єдиного державного утворення. При цьому належність до нації визначається не етнічним походженням, а однаковими правами і обов'язками громадян щодо конкретного суспільства і держави. Тому поняття "політична нація" для нас тотожне поняттю "народ" у його соціальному контексті. А етнічна самоідентифікація людини є його особистою справою і повністю виключає будь-яке втручання держави. Ми переконані, що лише такий підхід дасть можливість подолати явища національно-регіонального протистояння, забезпечивши гармонізацію національних і соціальних інтересів на засадах соціального партнерства і соціальної солідарності.

Ми виступаємо проти розмежування людей за національною ознакою, проти актуалізації етнічних відмінностей і особливостей, а тим паче, - проти міжнаціонального протистояння у суспільстві, проти пропагування ідеї національної винятковості і вищості одного народу над іншим. Ми проти будь-яких проявів національного екстремізму, шовінізму, русофобії і антисемітизму.

Для нас неприйнятним є національний нігілізм і зневажливе ставлення до традиційних цінностей українського народу, до його мови і культури, які є фундаментом духовного відродження нашого суспільства.

Ми будемо послідовно втілювати в життя принципи Європейської рамочної конвенції про захист прав національних меншин, до якої приєдналася Україна, їм повинно бути гарантоване право на національно-культурну автономію, отримання освіти рідною мовою, розвиток своєї національної культури. СДПУ(О) сприяє реалізації гарантованого ст.6 Закону "Про національні меншини в Україні" права на національно-культурну автономію.

До цієї ж групи питань належить і проблема відновлення історичної справедливості щодо народів, депортованих з території України в роки тоталітарного режиму. У період депортації були істотно обмежені їх політичні та соціальні права, завдано великої шкоди національній освіті, культурі. Ми вважаємо, що вже сьогодні на державному рівні можна порушити питання про поетапне відшкодування матеріальних і моральних збитків представникам цих народів і етнічних груп, і ми ініціюватимемо розробку і прийняття відповідної державної програми. Ми маємо намір всебічно сприяти виконанню підписаної у рамках СНД Угоди з питань депортованих осіб, національних меншин і народів, створенню для цієї категорії населення належних умов для переселення і облаштування.

Ми переконані, що заходи, спрямовані на поновлення історичної справедливості у сфері міжнаціональних відносин, сприятимуть їх подальшій гармонізації, встановленню національної і соціальної злагоди у суспільстві.

1.5. Військова реформа і національна безпека України

У виробленні основ військової політики СДПУ(О) виходить з того, що стабільне і ефективне функціонування Збройних сил, внутрішніх військ, міліції, інших силових структур є найважливішою складовою загальної стабільності у державі, вирішальним фактором зміцнення її суверенітету і національної безпеки. Ми усвідомлюємо, що, незважаючи на позитивні зміни, які відбулися у світі за останні роки, аргумент військової сили аж ніяк не втратив своєї ролі у міжнародних відносинах. Тому особливого значення ми надаємо зміцненню обороноздатності держави, проведенню військової реформи, реалізації Державної програми будівництва і розвитку Збройних сил, розрахованої на період до 2005 року.

Ми підтримуємо проведення військової реформи на основі нової воєнної доктрини, що грунтується на принципі розумної достатності військових можливостей держави і має винятково оборонний характер. У межах зазначеної доктрини безперечно пріоритетними визнано політико-дипломатичні та інші невоєнні методи забезпечення оборони І безпеки України. Разом з тим, ми усвідомлюємо, що Україна повинна мати можливість рішучого застосування військової сили для захисту своїх життєво важливих національних Інтересів у випадках, коли потенціал невоєнних засобів уже вичерпано. Такий підхід дозволить створити надійні гарантії забезпечення державного суверенітету І територіальної цілісності України, зміцнення національної безпеки держави, зокрема й шляхом участі українських військових підрозділів у миротворчих місіях під егідою ООН.

Ми прихильники професійної армії, а тому найважливішими завданнями у сфері військового реформування вважаємо поступову відмову від принципу загальної військової повинності, скорочення строку військової служби, чисельності армії і оптимізацію її структури відповідно до пріоритетів розвитку військових формувань, економічних можливостей країни і її нового міжнародного статусу без'ядерної, позаблокової держави. Виходячи з цього, ми вважаємо, що пріоритетними для сучасних Збройних сил України повинні стати: військова розвідка, сили швидкого реагування, прикордонні війська, мобільні підрозділи цивільної оборони і антитерористичні підрозділи СБУ.

У межах здійснюваної військової реформи ми візьмемо активну участь у створенні сучасної законодавчої бази, яка повинна забезпечити;

• поступовий перехід до невеликої, але добре оснащеної І підготовленої професійної армії, сформованої за принципом вільного контрактного найму;

• створення і реалізація сучасних програм військового навчання призовників, підготовка І перепідготовка резервістів;

• поступовий перехід армії на світові військово-організаційні і технологічні стандарти;

• приведення у відповідність до сучасних вимог системи військової освіти і професійної підготовки військовослужбовців;

• достатнє бюджетне фінансування, що дозволить не лише підняти боєздатність армії на новий організаційно-технічний рівень, а й істотно підвищити рівень життя військовослужбовців, посилить їх соціальну захищеність.

Питання створення нормальних соціально-побутових умов військовослужбовцям і їхнім сім'ям має для нас першочергове значення, саме з ним ми пов'язуємо ефективність військової реформи. Ми всебічно сприятимемо прийняттю законів, спрямованих на посилення соціального захисту військовослужбовців, вирішення житлової проблеми, підвищення доходів і рівня життя цієї категорії населення.

Надзвичайно важливим ми вважаємо налагодження дійового суспільного контролю за діяльністю армійських формувань з боку громадських організацій, зокрема ветеранських спілок І об'єднань батьків військовослужбовців. Це сприятиме подоланню випадків скоєння злочинів військовослужбовцями, що має місце в армійському середовищі, проявів "нестатутних відносин", фактів корупції і організованої злочинності.

Сучасна армія потребує постійного технічного оновлення, створення нової військової техніки і систем озброєння, що вимагає структурної перебудови вітчизняного військово-промислового комплексу. СДПУ(О) виступає за рішучу державну підтримку виробництв ВПК як технологічно найбільш досконалого сектору української промисловості. Ми переконані, що в умовах становлення ринкових відносин необхідне державне замовлення на продукцію оборонних підприємств, яке розміщується на конкурсній основі. Оскільки продукція українських воєнних заводів має на світових ринках традиційний попит, держава зобов'язана проводити політику протекціонізму щодо оборонних підприємств на зовнішньому ринку, створювати сприятливі зовнішньополітичні умови для експорту продукції підприємств ВПК в інші країни.

Треба якнайвиваженіше вирішувати питання, пов'язані з приватизацією оборонних підприємств, оскільки ефективність роботи ВПК у кінцевому підсумку визначає рівень національної безпеки держави.

СДПУ(О) вважає, що кризова економічна ситуація в Україні не сприяє ефективному проведенню конверсії воєнного виробництва. Підприємства ВПК не мають достатнього досвіду випуску продукції мирного призначення, їм значно важче конкурувати на внутрішніх і зовнішніх ринках з іншими підприємствами. Треба враховувати, що ВПК України створювався свого часу як складова частина загальносоюзного комплексу, що робить доцільним відновлення взаємовигідних кооперативних зв'язків українських оборонних заводів з їх колишніми партнерами у країнах СНД. Необхідно також розвивати міжнародну кооперацію підприємства ВПК з оборонними і військово-промисловими структурами зарубіжних країн, насамперед - з європейськими країнами. Досягнення сумісності військової техніки і засобів зв'язку з європейськими є важливою умовою зміцнення партнерських відносин України з європейськими військово-політичними структурами.

1.6. Безпека держави - у безпеці особи і суспільства

Головним завданням відповідальної держави є забезпечення особистої безпеки кожного громадянина, захист його прав і свобод, його життя, здоров'я і власності. Для сучасної України це завдання набуває особливої актуальності, оскільки на фоні економічної кризи, погіршення становища більшості населення розвиваються такі соціальне небезпечні явища, як криміналізація політики, економіки, корупція чиновників держапарату, правовий нігілізм і зневажання громадської етики. Усе це створює суттєву небезпеку для українських громадян і суспільства в цілому.

Тому ми прагнемо створення всеохоплюючої системи соціальної безпеки особи і суспільства, яка включає не лише традиційні сфери: охорону громадського порядку і захист національних інтересів держави від зовнішньої загрози, але і різноманітні аспекти щоденного життя людей.

Соціальну безпеку ми розуміємо, перш за все, як безпеку виробництва і праці на кожному робочому місці, як безпеку обслуговування і споживання. Вважаємо за необхідне, за досвідом розвинутих країн, створення єдиної служби попередження дорожніх пригод, яка б поєднувала функції автоінспекції і допомоги у разі нещасних випадків.

Соціальну безпеку ми розуміємо і як екологічну. Ми прагнемо створити таку систему екологічної безпеки, яка б не лише боролася з наслідками безвідповідального господарювання, але й, в першу чергу, зміцнювала б здатність природи до відновлення своїх ресурсів. Економічно доцільним має бути тільки те, що є екологічно безпечним.

Соціальна безпека вбирає в себе і громадський порядок, подолання злочинності. Ми впевнені, що ця гостра проблема буде вирішена тоді, коли безпека стане справою всіх громадян, їх громадських організацій, а також підприємств і підприємців. Ми підтримуємо ідею створення на місцях громадських рад з попередження злочинності. Головний акцент їх діяльності повинен бути зосереджений на профілактиці правопорушень, щоденній виховній роботі в школі і родині, підвищенні діяльності культурно-освітніх закладів і організації відпочинку громадян, в першу чергу, - молоді,

При цьому ми розуміємо, що вирішення проблем злочинності в кінцевому результаті залежить від підвищення добробуту громадян І подолання критичного розриву у доходах різних прошарків населення. Ми вважаємо за необхідне широку правову пропаганду та забезпечення умов реалізації прав громадян на самозахист відповідно до чинного законодавства.

На часі реформування системи виправних закладів. Покарання варто розцінювати не як розплату за скоєний злочин, а як вияв громадського осуду, засіб ізоляції від суспільства соціальне небезпечних осіб. Місця ув'язнення повинні допомагати тим, хто відбуває покарання, знаходити шляхи повернення до суспільства.

Реально загрожує демократичному розвитку української держави організована злочинність. Ми маємо намір добиватися застосування жорсткіших заходів покарання за організацію і участь у злочинних угрупованнях шляхом прийняття спеціальних законів про боротьбу з корупцією, організованою злочинністю і тероризмом, які б враховували європейський і світовий досвід.

Найрішучіші заходи необхідно вжити для попередження корупції у правоохоронних органах. Критеріями добору кадрів для роботи у правоохоронних органах і службі безпеки повинні стати відданість справі, високі моральні якості та кваліфікація.

Ми усвідомлюємо, що боротьба з організованою злочинністю, так само, як і боротьба з "тіньовою" економікою , буде ефективною лише за умови викорінення економічних причин їх виникнення, демонополізації економіки, обмеження дозвільних функцій держапарату, покращання роботи податкових служб. Ми вважаємо за необхідне зміцнення міжнародної кооперації у боротьбі з організованою злочинністю, оскільки проблеми боротьби з наркобізнесом, контрабандою, міжнародним тероризмом можна розв'язувати лише спільними зусиллями всіх зацікавлених держав.

СДПУ(О) вважає, що для забезпечення реальної безпеки громадян і суспільства держава повинна насамперед посилити правовий режим, контроль за виконанням законів як на рівні центрального державного апарату, такі на місцях. Будь-які правопорушення, і передусім зловживання з боку чиновників будь-якого рангу, повинні знаходити негайну, жорстку, гласну державну і громадську оцінку.

Ми вважаємо, що держава повинна забезпечувати безумовне дотримування законності в адміністративних підрозділах, більш жорстко карати за посадові злочини, за хабарі і приховування доходів. Для досягнення цієї мети ми не виключаємо можливості застосування надзвичайних заходів, що не виходять, однак, за правові межі, визначені Конституцією і чинним законодавством України.

1.7, Миролюбна зовнішня політика України - гарантія її міжнародної безпеки

Міжнародна безпека України як найважливіша складова системи всеосяжної безпеки держави і громадянина , за створення якої ми виступаємо, визначається не лише міцністю Збройних сил. Вона залежить насамперед від успіху економічних реформ, політичної і соціальної стабільності у суспільстві, відродження культури і духовності. Для вирішення цих завдань Україні необхідно мати стабільне і безпечне міжнародне оточення, зміцнення економічних і політичних позицій країни на міжнародній арені завдяки конструктивній, послідовній і зваженій зовнішній політиці, розвитку рівноправних, цивілізованих міжнародних стосунків, що засновані на взаємоповазі та довірі,

Геополітичне положення України, споконвічні традиції добросусідства і співробітництва з іншими державами дозволяють нам визначити такі зовнішньополітичні пріоритети:

• забезпечення суверенітету і територіальної цілісності держави, запобігання зовнішній загрозі її національній безпеці;

• інтеграція в Європейське співтовариство, участь у створенні системи загальноєвропейської безпеки;

• зміцнення стратегічного партнерства з Росією і США;

• розширення співробітництва з країнами СНД, східноєвропейськими країнами, державами чорноморсько-балтійського регіону, балканськими країнами;

• збереження без'ядерного позаблокового статусу України.

Реальність зовнішньої загрози для національної безпеки держави ми пов'язуємо з процесами глобалізації міжнародних зв'язків і відносин, що поглиблюються та призводять до динамічного формування світового ринку і світових виробничих сил під впливом інтернаціоналізації капіталу, виробництва і обігу. Однак глобалізація підсилює і дезінтеграційні процеси у міжнародних політичних і економічних відносинах, збільшуючи розрив між країнам Європи, Америки, Азії та іншими державами, що розвиваються. Це дозволяє розвинутим країнам нав'язувати іншим невигідні для них принципи міжнародних стосунків, а також встановлювати контроль над стратегічно важливими регіонами планети. Ми переконані у тому, що глобалізація повинна стимулювати загальнолюдський прогрес, використовуючи нові можливості для боротьби із безробіттям, голодом , злиднями у світовому масштабі.

Україна може і повинна зробити свій внесок у розв'язання цих проблем завдяки реалізації позитивного шансу глобалізації, що надає можливість прискорити соціально-економічний розвиток держави на основі використання досягнень сучасної інформаційно-технологічної революції, розширення взаємовигідного економічного співробітництва, підвищення конкурентоспроможності української економіки. Це дозволить позбутися головної загрози національній безпеці держави - втрати економічної незалежності, перетворення на сировинний придаток і джерело робочої сили для розвинених країн.

Ми розуміємо, що без підтримки Європейського співтовариства і США, міжнародних фінансових інститутів Україні буде складно здійснити необхідні політичні, економічні і соціальні перетворення. Саме тому ми виступаємо за стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами.

Ми переконані у необхідності співпрацювати і з такою поважною організацією безпеки і оборони на європейському континенті, які Північноатлантичний Союз. Збереження позаблокового статусу України не виключає, а, навпаки, спонукає до співробітництва з НАТО, кордони якого сьогодні впритул наблизилися до державного кордону України. Послідовно відстоюючи свої національні інтереси, Україна повинна використовувати можливості, що надає їй Хартія про особливе партнерство з НАТО.

Ми розуміємо, що розширення НАТО на схід створює загрозу нової "залізної завіси" в Європі, Тому ми виступаємо за формування системи загальноєвропейської колективної безпеки шляхом перетворення Західноєвропейського союзу на Загальноєвропейський союз із включенням до нього усіх європейських держав. Створення системи загальноєвропейської колективної безпеки дозволить усунути загрозу територіального експансіонізму, що посилився після закінчення "холодної війни", протидіяти прагненню деяких європейських держав і безвідповідальних політиків поставити під сумнів принцип недоторканності кордонів, існуючі норми міжнародного співробітництва.

Ми переконані у тому, що без'ядерний статус України не підлягає перегляду. Ми прагнемо до створення без'ядерної зони у Центральній і Східній Європі і вважаємо це першим кроком на шляху перетворення Європи на без'ядерний континент. З огляду на важливість реалізації цієї мети, ми підтримуємо східноєвропейську інтеграцію, розвиток співробітництва України з Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, а також державами Чорноморського басейну, балканськими і прибалтійськими державами. Ми надаємо великого значення співробітництву з Організацію Об'єднаних Націй, Організацією з безпеки і співробітництва в Європі, які відіграють важливу роль у зближенні європейських народів і попередженні можливих конфліктів.

Ми усвідомлюємо, що вибір зовнішньополітичних пріоритетів України, яка знаходиться на перехресті двох великих цивілізацій - європейської і євразійської, завжди містить у собі небезпеку одновекторної орієнтації. Ми переконані, що лише багатовекторність, з урахуванням усієї сукупності політичних, історичних, економічних і соціокультурних зв'язків у стосунках з іншими державами і народами, є запорукою гармонійного входження України у світове співтовариство.

До першочергових пріоритетів зовнішньої політики України ми відносимо також зміцнення стратегічного партнерства з Росією, яка є важливою складовою системи європейської безпеки і стабільності. Ми маємо намір всебічно сприяти реалізації Договору про дружбу, співробітництво і партнерство, закріпивши принципи суверенітету і недоторканності кордонів як норми міждержавних відносин України з Росією. Предметом нашої зацікавленості є також розвиток і поглиблення рівноправних дружніх і взаємовигідних стосунків з іншими країнами Співдружності незалежних держав. Ми з усією відповідальністю проголошуємо, що європейський вибір України не означає відмови від вікових традицій дружби і добросусідства, що склалися між нашими народами.

Європейському вибору України немає альтернативи. Україна - європейська держава, і її майбутнє пов'язане з європейською цивілізацією. Проте ми розуміємо, що для того, щоби стати справді європейською державою, Україні потрібна не декларація намірів, а європейський рівень політичного і економічного розвитку, котрий дозволить їй інтегруватися в Європу як рівноправному партнеру. Для цього необхідно привести українське законодавство у відповідність до європейських правових норм, створити умови для ефективного функціонування ринкової економіки, забезпечити на рівні європейських стандартів надійні гарантії соціальної підтримки тих, хто потребує захисту держави. Здійснюючи свою політику, СДПУ(О) має намір послідовно і цілеспрямовано добиватися розв'язання цих завдань.

 

Розділ 2. ДО ЕКОНОМІКИ ДОБРОБУТУ

Зміцнення економічних основ української державності ми пов'язуємо зі створенням економіки добробуту - соціальне орієнтованої ринкової економіки, яка була б підпорядкована інтересам людей, забезпечувала високий рівень їх життя, впевненість у завтрашньому дні, можливість реалізації права на гідно оплачувану працю за власним вибором, необмежені умови самореалізації і саморозвитку особистості.

Економіка добробуту стане основою утвердження економічної свободи, під якою ми розуміємо свободу вибору, місця діяльності і форм її здійснення, свободу володіння власністю і капіталом, свободу конкуренції. Високий рівень добробуту зробить можливим справедливий розподіл прибутків, попередить різке розшарування на багатих і бідних і підтримає знедолених. Добробут усіх і кожного дозволить встановити солідарні, партнерські стосунки між суб'єктами економічної діяльності у здійсненні загальнодержавних соціальних програм, солідарну відповідальність за результати господарювання. Такою ми бачимо реалізацію ідеалів свободи, справедливості, солідарності у сфері економічних відносин.

В умовах перехідного періоду головною складовою економічних реформ є соціально-економічне оздоровлення, де пріоритетна роль надається соціальним цілям - підвищенню зайнятості і доходів населення. Реалізація цих цілей стане основою росту платоспроможного попиту на товари і послуги, виходу виробничого сектору економіки зі стагнації, фінансової стабілізації, активізації підприємництва в міжнародних економічних відносинах.

2.1. Економічна політика держави - головний інструмент забезпечення соціальної спрямованості реформ

Соціальна практика поки що не створила більш ефективного й універсального регулятора праці і виробництва, ніж ринок. Тільки ринок здатний розкріпачити господарську ініціативу і забезпечити економічну свободу, які є головними умовами ефективної виробничої діяльності.

Проте без громадського контролю, раціонального державного втручання, ринок може перетворитися на свою протилежність - засіб закріпачення робітника власником, що виключає будь-який прояв економічної свободи. Ринок породжує монополії, він не здатний враховувати соціальні складові економічної діяльності, протистояти росту безробіття і посиленню майнової диференціації у суспільстві, ефективно розв'язувати екологічні, гуманітарні та інші суспільне значущі проблеми.

Саме тому визначальну роль у створенні економіки добробуту ми відводимо державі, яка за допомогою активної, гнучкої і послідовної політики повинна ефективно регулювати ринок, формувати і удосконалювати діяльність відповідних інститутів, правових структур, реалізовувати податкові і фінансові програми з метою розкріпачення трудової ініціативи і активізації підприємницької діяльності, забезпечення стійкого економічного зростання і соціальної орієнтації економіки. Ми хочемо протиставити стихії ринку розумне втручання держави в економічні процеси для забезпечення загальнонаціональних інтересів, а також інтересів кожного громадянина, їх узгодження і гармонізації.

Економічну роль держави ми вбачаємо у встановленні загальних правил поведінки на ринку всіх господарських суб'єктів, а також у цілеспрямованому впливі на їх поведінку засобів державного регулювання економіки.

Економіка добробуту для нас - не самоціль, а засіб досягнення високої якості життя людей, забезпечення стабільного, поступального розвитку національної економіки. Саме тому стратегічними цілями економічної політики держави ми вважаємо зростання добробуту всіх верств населення за умови забезпечення оптимального рівня трудової зайнятості і високих якісних параметрів трудових ресурсів. До них ми також відносимо пріоритетне використання державних коштів на розвиток людського потенціалу і соціальної інфраструктури, забезпечення економічного росту на основі структурних перетворень, інноваційних рішень, виправлення наявних деформацій у відношеннях власності; стимулювання ділової та Інвестиційної активності усіх суб'єктів господарювання, масштабне втілення в економічну практику новітніх технологій і на цій основі - інтеграцію України в європейський І світовий економічний простір.

Така ієрархія стратегічних цілей економічної політики потребує безумовного забезпечення соціальної спрямованості перетворень, що здійснюються у перехідний період. Ми усвідомлюємо, що реалізація соціальних цілей в умовах незбалансованого, нестабільного економічного розвитку суттєво обмежується економічними можливостями. В цих умовах цілі економічної політики були узгоджені з необхідними для їх досягнення ресурсами, щоб використовувалися ті форми і методи державного регулювання економіки, котрі у поєднанні з ринковими механізмами зможуть забезпечити максимальний соціально-економічний ефект.

Для становлення сучасного ринкового господарства головним завданням держави у перехідний період є створення сприятливого нормативно-правового, економічного і соціально-політичного середовища, проведення обґрунтованої науково-технічної, екологічної і зовнішньоекономічної політики.

Стабільній економіці має відповідати стабільне, несуперечливе економічне законодавство. Ми маємо намір брати участь в удосконаленні законодавства з питань реформування відносин власності, створення надійних гарантій розвитку різних форм власності і господарювання, забезпечення їх реальної правової рівності. Врахування економічних інтересів людей у здійсненні політики приватизації, підтримка державою розвитку малого і середнього бізнесу дозволять створити клас ефективних власників. Нехай кожен, хто бажає, стане господарем, але господарем, соціальне відповідальним за результати своєї діяльності.

Державна турбота про розвиток підприємницької ініціативи і приватної конкуренції, стимулювання усіх форм господарської діяльності, захист національного виробника і державних інтересів є складовими сучасної економічної політики держави.

Ми вважаємо, що держава має надати керованого характеру системній перебудові економіки, сприяти структурним зрушенням у промисловості. При цьому темпи згортання нежиттєздатних виробництв повинні відповідати можливостям залучення інвестицій для створення нових робочих місць. Особлива увага повинна приділятися підтримці підприємництва, розвитку приватного сектору на основі приватизації, а також залученню банків, Інвестиційних, пенсійних та ін. фондів до реалізації цілей промислової політики.

Ми бачимо реальні шляхи підвищення прибутків держави від управління своєю власністю і розуміємо, що поступово державна власність сконцентрується у тих виробництвах і галузях, де ринкові механізми недостатньо продуктивні. Як недержавний, так і державний сектори економіки повинні бути ефективними.

Досягнення стабілізації економіки і створення умов для економічного зростання значною мірою визначається тим, чи вдасться найближчим часом наповнити державний бюджет, оптимізувати рівень державних видатків і зупинити інфляцію. На оздоровлення виробництва не можна розраховувати без подолання платіжної кризи І гострого дефіциту капіталу. Всі вільні кошти повинні працювати на модернізацію виробництва, проведення структурної і науково-технічної політики.

Ми маємо намір усіляко сприяти залученню внутрішніх і зовнішніх інвестицій, їх технологічній спрямованості, а також брати участь у створенні системи захисту економічних І політичних ризиків інвесторів. Необхідно акумулювати можливості державного інвестування, залучити кредитні ресурси банків, кошти місцевих бюджетів і суб'єктів господарювання для забезпечення важливої складової економічного відродження - створення сучасної господарської Інфраструктури на основі модернізації доріг, зв'язку, транспорту. Необхідно збалансувати наші зовнішньоекономічні інтереси, здійснити рішучі заходи для попередження витоку і повернення вітчизняного капіталу з-за кордону.

Найближчим часом державі належить вирішити важливі завдання зміцнення і розвитку внутрішнього ринку, створити режим найбільшого сприяння діяльності вітчизняного виробника. Саме це дозволить забезпечити реальний прожитковий мінімум усім громадянам і роботу тим, хто може працювати. За рахунок цього буде поступово скорочуватися розрив у доходах і зростати сукупний попит, що стимулює виробництво.

Необхідно у найкоротший час вирішити проблему легалізації "тіньового" капіталу, здійснити комплекс заходів правового і економічного характеру щодо подолання корупції. Це створить додаткові можливості для росту ВВП і національного доходу, розширення виробництва високо конкурентної продукції і збільшення її експорту, для реформування агропромислового виробництва.

Інтегральний інтелект нації - головний засіб забезпечення економічного добробуту держави в цілому і кожного громадянина зокрема. Наша країна багата обдарованими людьми, які працюють у політиці і бізнесі, науці й освіті, культурі і спорті. Разом з тим, для здійснення необхідних змін у системі державного управління, його організаційній структурі виключно важливою є підготовка професійних управлінців. Ми повинні зосередити сукупні інтелектуальні зусилля на розробці державної концепції економічної безпеки, створенні системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів, галузей економіки і народного господарства в цілому. Усе це дозволить приймати і здійснювати науково обґрунтовані рішення у сфері державного управління економічним розвитком.

2.2. Головна мета приватизації - створення класу ефективних власників

Реформування відносин власності відповідно до ідеалів свободи і справедливості забезпечує створення багатоукладної економіки, в якій кожна з форм власності і відповідний їй тип господарювання займає свою нішу у задоволенні сукупних суспільних потреб. Розумне і збалансоване поєднання різних форм власності є запорукою успішного функціонування економіки.

Врахування даної закономірності трансформації світової економіки, а також перших результатів реформування національної економіки переконують нас утому , що:

• частку державного сектору у структурі ВВП необхідно суттєво скоротити, при цьому відповідальність за виробництво основної частини продукції і послуг за прийняття інвестиційних рішень переходить від посадових осіб до приватних підприємців;

• державний контроль за природними монополіями і стратегічно важливими галузями економіки (енергетика, зв'язок, транспорт, оборонний комплекс, частина банків) необхідно зберегти;

• слід провести інвентаризацію державної власності і посилити контроль за збереженням державного майна;

• управління державною власністю повинно бути прозорим і підзвітним. Відповідальність за результати державної діяльності осіб, уповноважених керувати державною власністю, підвищується;

• реструктуризація і модернізація державних підприємств повинна забезпечити конкурентоспроможність їх продукції;

• з метою недопущення захоплення державного майна монопольними структурами, зрощення бізнесу з державою, а також виникнення привілейованого сектору економіки, його криміналізації необхідно змінити методи приватизації. Процес приватизації, повинен бути максимально відкритим, з детально проробленим правовим механізмом, оскільки лише легальна приватизація здатна протистояти корупції та привести до позитивних економічних і політичних результатів, схвалюється більшістю народу.

• має бути удосконалений правовий механізм банкрутства і закриття неперспективних підприємств. Нового власника приватизованих державних підприємств необхідно визначати з урахуванням загальнонаціональних інтересів, забезпечуючи контроль і періодичне інформування громадськості про хід виконання ними своїх обов'язків;

• необхідно створити правовий механізм деприватизації і передачі новому власнику на вигідних державі умовах об'єктів, управління якими є неефективним.

У результаті цих заходів держава, усе частіше відмовляючись від ролі власника, що контролює виробництво, перетвориться на гаранта стабільного ринкового середовища для підприємництва, створить правове поле для ефективної приватної економічної діяльності, сприятиме виходу на ринок нових економічних суб'єктів, здійснюватиме регулювання економіки за допомогою переважно економічних засобів - грошово-кредитної, фінансової, податкової, амортизаційної політики.

Ми вважаємо, що у перспективі необхідно забезпечити рівні умови і надійний правовий захист усім суб'єктам господарської діяльності незалежно від форми власності і походження капіталу. Проте у перехідний період, коли процес структуризації лише набирає сили, коли конкурентні позиції національного капіталу на ринку ще не досить сильні, вкрай необхідна державна підтримка малого і середнього бізнесу. Для цього слід усунути недоліки у системі регулювання виробничо-комерційної діяльності малого і середнього бізнесу, удосконалити механізми їх підтримки і захисту від тиску бюрократичних і кримінальних структур. Для підтримки вітчизняного виробника слід ввести обгрунтовані корективи в митну політику, податкові і кредитні пільги для створення малих підприємств. Слід прискорити приватизаційні процеси у житлово-комунальному секторі; створити ефективні механізми ринкового перерозподілу власності, включаючи механізм банкрутства, виконання закладних зобов'язань, трансформації грошової відповідальності у майнову. Потрібно також значно зменшити кількість дозвільних та реєстраційних процедур; обмежити і скоротити частоту перевірок; максимально спростити систему оподаткування; розробити систему пільгових кредитів при створенні малих та середніх підприємств. Ми вважаємо, що потрібно ввести кримінальну відповідальність посадових осіб, які скоїли грубі протиправні дії проти підприємців і свідомо перешкоджають законній підприємницькій діяльності.

У ході приватизації ми зобов'язані враховувати світові тенденції корпоратизації відносин приватної власності, трансформації ЇЇ у ринкові форми асоційованої власності насамперед в акціонерну.

Перший етап сертифікатної приватизації в Україні завершився без відчутних економічних результатів, не створив гарантій соціального захисту громадян. Ми розуміємо, що та форма акціонерної власності, що склалася у нас, є деформованою і неефективною з огляду на узурпованість її директорським корпусом, нерозвиненість фондового ринку, формальну багато-суб'єктивність і відсутність реальної можливості для реалізації прав власника. Ми все ж таки вважаємо, що приватизація у формі акціонування здатна сформувати потенціал приватної власності, яка забезпечить необоротність ринкових перетворень у країні.

Зміцнення банківської системи і фондового ринку, розвиток ринку цінних паперів сприятиме перетворенню дрібних власників у колективних інвесторів, що, за умови надійного державного захисту прав та інтересів інвесторів, значно знизить рівень соціальної напруги у суспільстві.

Соціал-демократи виступають за реформу земельних відносин, завдяки яким утверджуватиметься реальний власник землі. Ми підтримуємо право власності на землю як одне з основних прав людини, проте, з огляду на умови реформування земельних відносин, що склалися у нашій державі, орієнтуємося на необхідність урахування соціальних наслідків реформи. Це обумовлює поетапне її здійснення. Послідовна реалізація принципу "Земля належить тим, хто її обробляє" вимагає поступового переходу від безкоштовної передачі землі у власність у вигляді паїв, приватизації присадибних ділянок, ефективного використання механізму платних орендних стосунків - до формування повноцінного ринку землі, запровадження іпотечної системи в аграрний сектор економіки.

В умовах реформування відносин власності на селі держава повинна забезпечити технічну і фінансову підтримку виробників сільськогосподарської продукції, дотримання всіх норм трудового законодавства і соціального захисту.

СДПУ(О) всіляко підтримує процес збільшення власників у державі, що обумовлює зростання економічної активності суб'єктів господарювання, розширення соціальної бази реформ, зміцнення позицій середнього класу. Попри це, ми вважаємо, під час зміни форми власності повинні враховуватися інтереси суспільства, всіх трудівників. Нові власники повинні створювати робочі місця, випускати конкурентоспроможну продукцію, своєчасно й адекватно оплачувати працю робітників, залучати інвестиції. Завдяки цьому буде досягнута стратегічна мета приватизації - створення класу ефективних, соціальне відповідальних власників.

2.3. Стабільна грошово-фінансова й ефективна податкова системи - основа економічного зростання

Економічна активність суб'єктів господарювання, громадян нашої держави значною мірою зумовлюється якістю державної податкової політики, що є найважливішою складовою фінансової стабілізації економіки.

Ми вважаємо, що податкова реформа має враховувати довгострокові фінансово-економічні цілі держави, стимулювати господарський розвиток та інвестиції, підвищувати зацікавленість підприємця і працівника у випуску більш якісної і дешевої продукції.

Реформування податкової системи необхідно здійснити на засадах стабільності, гнучкості, неухильної сплати податків і виключно у грошовій формі. Податкові ставки повинні мати стимулюючий вплив на виробництво товарів і послуг, а не на виштовхування виробників до "тіньової" економіки, спрямування на такий розподіл доходів населення, який би виключав як їх зрівнялівку, так і критичний розрив.

Необхідно змістити акцент з використання податків як засобу наповнення бюджету на використання їх як інструменту економічного регулювання. Необхідно більш ефективно використовувати кошти бюджету і державного позабюджетного фонду на здійснення структурної перебудови економіки, управління розвитком територій і реалізацію державних цільових програм. Варто поглибити процес децентралізації державних фінансів, розширити права регіонів у розпорядженні коштами місцевих бюджетів.

В умовах нестачі фінансових ресурсів держава повинна виключити можливість нецільового використання коштів, налагодити суворий облік і підзвітність. Необхідно суттєво скоротити, а у перспективі - заборонити бюджетну підтримку нерентабельних, високовитратних виробництв. Розподіляти державні замовлення і проводити держзакупівлю лише за результатами відкритих конкурсів. Із зростанням реальних доходів населення поетапно скорочувати дотації і субсидії з державних коштів, забезпечивши їх адресність і цільовий характер.

З метою зменшення розмірів державного боргу, доцільно вжити заходів щодо покращання обслуговування зовнішньої заборгованості і гарантійних зобов'язань держави.

Ми вважаємо обгрунтованою і актуальною політику скорочення тих внутрішніх позик, що не створюють умов для їх повернення, відмови від використання зовнішніх позик на покриття поточних бюджетних витрат. З урахуванням національних інтересів повинна поступово зменшуватися залежність від міжнародних фінансово-кредитних організацій.

Необхідно, на наш погляд, припинити практику бюджетного фінансування шляхом надання гарантій за комерційними кредитами бюджетним організаціям, запровадити більш жорсткий режим щодо виконання господарськими суб'єктами боргових зобов'язань перед державою, котрі пов'язані з наданням державних гарантій.

Ми переконані, що суттєвого послаблення податкового тиску і посилення стимулюючих функцій податкової системи можна досягти за допомогою ефективної емісійної політики, що створює сприятливі умови для збереження коштів, їх накопичення і трансформування в інвестиції.

Вважаємо за необхідне розробити довгострокову концепцію формування грошової маси, що узгоджена з системою інших макроекономічних показників.

Ми розуміємо: стабільна гривня - це стабільна економіка. Зміцнення курсу національної валюти і розширення фінансових активів для капіталовкладень пов'язані з реальною фінансовою оцінкою товарного і матеріально-речового забезпечення гривні. Така оцінка повинна стати основою переходу до зваженої, дозованої і адресної емісійної політики, що спрямована на зміцнення реального сектору економіки. Для того, щоб додаткова емісія не розширювала невиправданий споживчий попит і не провокувала ріст цін, її доцільно концентрувати на ринку інвестиційних товарів, фізичних компонентів капіталовкладень. Для зміцнення гривні необхідно надати нормативно-правового характеру валютному регулюванню та збільшити обсяг золотовалютних резервів НБУ.

Зниження темпів зростання реального попиту на гроші забезпечується завдяки встановленню високих відсоткових ставок на цінні папери, формуванню високодивідендних фінансових активів, випуску в обіг державних Інвестиційних паперів, що пройшли фінансово-банківську експертизу І аудит.

Зміцнення гривні неможливе без розв'язання проблеми неплатежів. Шляхи її вирішення ми вбачаємо у переводі неплатежів у цивілізовану форму відносин між економічними суб'єктами І, зокрема, у трансформуванні неплатежів у власність кредитора або у високоліквідні цінні папери дебітора, що потребує більш чіткого законодавчого регулювання процесів оздоровлення І банкрутства підприємств, розвитку фондового ринку і ринку цінних паперів.

Відновлення кредитної, грошової і податково-бюджетної рівноваги, приборкання інфляційних процесів сприятимуть підвищенню довіри до національної валюти, внаслідок чого відбуватиметься поступова дедоларизація економіки.

Нормальне функціонування ринкової економіки неможливе без широкого використання в усіх її ланках банківських кредитів. Збільшення банківського капіталу І його концентрація, розширення функцій універсальних банків І розвиток спеціалізованих - іпотечних, земельних, інвестиційних, муніципальних та інших, створення сучасної банківської Інфраструктури - ось основні напрямки покращення національної банківської системи. Важлива контролююча роль у цьому процесі відводиться НБУ.

Першочерговим завданням ми вважаємо подолання відчуженості банківської системи від процесу трансформації відносин власності, а також залучення банківського капіталу до Інвестування у виробництво, пріоритетні галузі економіки.

Ми будемо всебічно сприяти усуненню законодавчих бар'єрів на шляху створення промислово-фінансових груп на чолі з банківськими структурами, котрі здійснюватимуть фондове і пряме Інвестування, управління корпоративними фінансами та інвестиційними проектами.

2.4. Інвестиції - головні/їй важіль підйому економіки

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що економічне зростання завжди пов'язане зі значним нарощуванням інвестицій.

Ми розуміємо, що за умов перехідного періоду інвестиції повинні мати особливу структуру І супроводжуватись як заходами щодо стимулювання національних фінансових вкладень, так і залученням іноземного капіталу. При цьому інвестиційна політика, використовуючи ринкові важелі впливу, не повинна виключати державне регулювання.

Стимулювання внутрішніх резервів інвестування ми пов'язуємо насамперед Із встановленням оптимальної облікової ставки НБУ і новою системою оподаткування.

Важливим внутрішнім резервом сукупних Інвестицій ми вважаємо амортизацію. Значення якій необхідно відновити у процесі регулярної переоцінки фондів як важливого джерела виробничого інвестування.

Практично невикористаним залишається такий значний резерв внутрішніх інвестицій, як власні заощадження населення. Спеціальними заходами, що гарантують збереження І повернення вкладів громадян, держава повинна спонукати залучення їх особистих коштів у господарський обіг.

Ми усвідомлюємо, що достатні для стійкого економічного зростання обсяги інвестування неможливо забезпечити за рахунок лише внутрішніх джерел. У зв'язку з цим, вважаємо за необхідне направити зусилля держави на створення умов для активного залучення Іноземного капіталу.

Розв'язання цього завдання потребує покращання Інвестиційного клімату, вдосконалення інституту державних і міждержавних гарантій, розвитку відповідних фондів, страхових, іпотечних банківських структур за участю офіційного іноземного представництва і капіталу, а також розробки системи пільг, створення умов для розміщення і ефективного обігу валютних коштів, придбання іноземними громадянами і юридичними особами власності у нашій державі. Серед заходів із залучення зовнішніх джерел інвестування найважливішими вважаємо заходи щодо забезпечення стабільності національної валюти і проведення земельної реформи.

Водночас із залученням коштів зарубіжних інвесторів держава повинна забезпечити повернення в українську економіку значних валютних коштів українських юридичних і фізичних осіб, що були вивезені за кордон і знаходяться в іноземних банках. З цією метою необхідно розробити програму реінвестування вивезених капіталів в українську економіку на основі узгодження приватного і загальнонаціонального інтересів.

Зовнішні інвестиції необхідно використовувати, в першу чергу, для модернізації структури національної економіки і її технологічної реконструкції, підтримки вітчизняного бізнесу як крупного, так і малого, який створює нове підприємницьке середовище. Як свідчить світовий досвід, 30-40% росту реального ВВП забезпечується за рахунок інвестицій у людський фактор, розвиток науково-технічного потенціалу.

Ми впевнені, що збільшенню і ефективному використанню іноземних інвестицій буде сприяти створення єдиної державної структури для координації міжвідомчої діяльності із залучення інвестицій.

У межах загальнодержавної програми необхідно створити гнучку систему національних пріоритетів у залученні іноземних інвестицій, визначити ступінь участі їх у стабілізації І розвитку окремих галузей і територій. Слід врахувати, що цивільне машинобудування, вугільна промисловість і сільське господарство найбільше потребують залучення іноземних Інвестицій для докорінної реконструкції, впровадження сучасних технологій І засобів організації виробництва.

Зниження імпортного мита на товари інвестиційного призначення, пільгові кредити, централізований імпорт, а також гнучка митна політика, що стимулює завезення продукції, котра не виробляється у нашій державі, будуть сприяти процесу реструктуризації і оновленню виробництва.

Держава повинна підтримувати розвиток найважливіших галузей національної економіки - транспорт, паливно-енергетичний комплекс, - надаючи податкові пільги на інвестування у їх розвиток, фінансуючи прикладні наукові розробки та всебічно сприяючи створенню потужних транснаціональних промислових і промислово-фінансових груп. До національних Інвестиційних пріоритетів повинні бути віднесені: розробка і реалізація національної програми розвитку літако- і судибудування, космічної техніки, інформаційних технологій, засобів зв'язку, телекомунікаційних мереж, що дозволить зміцнити позиції України на світовому ринку.

Ми розуміємо, що малопривабливі для приватних інвесторів галузі повинні розвиватися з використанням державних капіталовкладень. Турботою держави має стати розвиток інфраструктури, будівництво доріг за європейськими стандартами.

2.5. Аграрний сектор: створення національного ринку продовольства

Конкурентні переваги вітчизняної економіки - значний запас чорноземів, сприятливі природно-кліматичні умови, зручне розташування сільськогосподарських угідь - необхідно повністю використати у процесі реформування агропромислового комплексу. Нашим завданням є створення для цього необхідних правових та економічних передумов.

Соціал-демократи всебічно підтримують вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції, виступають за розвиток національного ринку продовольства. Це дозволить обмежити його заповнення Імпортними продуктами, які в достатній кількості може виробляти наш національний аграрний сектор. Ми готові взяти участь у розробці Закону про продовольчу безпеку держави.

Для того, щоб аграрний сектор став ефективним виробником сільськогосподарської продукції, забезпечивши зайнятість і експортні прибутки, необхідними є структурно-майнові зміни у стосунках між суб'єктами сільськогосподарського виробництва. Ми підтримуємо різноманітні форми власності й відповідні їм типи господарювання на селі. Держава повинна звести до мінімуму свій вплив на агроринок, відмовитися від прямих відносин з виробниками сільськогосподарської продукції, створити умови для розвитку їх здорової конкуренції. Скасування державних замовлень, товарних кредитів, бартерних обмінів, ліквідація штучних адміністративних монополій на розподіл обмежених ресурсів та маркетингові послуги - забезпечать сільському господарству паритетність, рівні умови для конкуренції виробників. Ми підтримуємо приватизацію структур, що займаються зберіганням і переробкою сільгосппродукції, реалізацією необхідних для села ресурсів - енергоносіїв, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, кормів, через аграрні біржі й аукціони, використовуючи для цього укладання біржових договорів на зустрічні поставки продовольства.

Необхідно стимулювати створення ринкової інфраструктури сервісного обслуговування і матеріально-технічного забезпечення, спеціалізованих банківських закладів, зокрема таких, що здійснюють іпотечне кредитування, сезонне і довгострокове кредитне обслуговування села.

У той же час, на перехідному етапі необхідно забезпечити дієву державну підтримку реформ в аграрному секторі економіки. Для цього слід удосконалити нормативно-правову базу реформування економічних відносин, усунути існуючі в ній протиріччя, забезпечити податкове і фінансове стимулювання фермерства та малого бізнесу у сільському господарстві шляхом надання дешевих кредитів, податкових пільг, встановлення паритетних цін. Доцільно також розробити державну програму перетворення особистих підсобних на товарні сімейні господарства.

Під час реформування необхідно забезпечити наступність сільськогосподарського виробництва, не допускаючи його дезорганізації, враховуючи економічну доцільність і соціальні наслідки. Умовою успішного здійснення земельної реформи вважаємо поступове введення в економічний обіг земельних ресурсів на основі розширення інвестиційних можливостей, реформування аграрного сектору.

Ми розуміємо, що основне джерело покращення фінансового стану аграрного сектору -це платоспроможний попит населення держави. Перехід сільського господарства на інтенсивний шлях розвитку, створення крупних спеціалізованих сільгосппідприємств індустріального типу можливий лише за умови зміцнення національної економіки, зростання доходів населення.

В Україні майже половина населення проживає і працює у сільській місцевості. Вартість робочої сили дуже низька, а селяни не мають достатніх коштів для інтенсивного ведення господарства. За цих умов країну може прогодувати дрібний власник, який за допомогою держави, використовуючи нові ринкові умови і механізми, буде поступово концентрувати майно і землю і перетвориться на ефективного господарника.

Враховуючи орієнтацію на інноваційну модель розвитку економіки, вважаємо, що в сільському господарстві є значні резерви зростання за рахунок раціонального, збалансованого використання наявних ресурсів.

Суттєвим резервом підвищення ефективності аграрного сектору є розвиток соціальної сфери, покращення умов життя на селі, поступове вирівнювання соціальних стандартів життя міського і сільського населення.

2.6. Зовнішньоекономічна політика: прагматизм і захист національних інтересів

Українська економіка інтегрується у світовий економічний простір завдяки її відкритості. За сучасних умов неможливо відмежуватися від зовнішнього світу, але стосунки з ним необхідно будувати за принципами рівноправності та взаємовигоди. Саме тому відкритість економіки, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності повинні узгоджуватися з комплексними заходами захисту внутрішнього ринку, з політикою розумного протекціонізму щодо вітчизняного виробника.

Ми переконані, що Україна повинна використати переваги міжнародного розподілу і кооперації праці для динамічного розвитку національної економіки, має реальні шанси для включення у світову систему господарства як промислове розвинена країна, а не постачальник сировини і дешевої робочої сили.

Забезпечуючи свої потреби в критичному імпорті (енергоносії, високі технології, комплектуючі для стратегічно важливих галузей), ми повинні докласти усіх зусиль для встановлення паритетних зовнішньоекономічних відносин з тими країнами, у торгівлі з якими імпорт перевищує експорт.

Вважаємо за необхідне вдосконалювати структуру зовнішньоекономічного балансу шляхом скорочення невиправданого імпорту, зниження долі сировини в експорті й збільшення в ньому продукції з високим рівнем переробки, наукомісткої продукції і товарів високотехно-логічних виробництв. Системні перетворення в паливно-енергетичному комплексі країни дозволять подолати в найближчому майбутньому нашу залежність від експорту.

На сучасному етапі економічного розвитку для України важливо зберегти статус транзитної держави, територією якої транспортуються у країни Європи нафта, газ та інші товари з Росії. Використовуючи вигідне геополітичне положення, варто використати існуючі та вести пошук нових можливостей надання послуг на експорт (трубопроводи, залізничний і автомобільний транспорт, морський флот та інше).

Ми вважаємо держави Європейського Союзу і Центральної Європи головними економічними партнерами України. Вагомою складовою стратегії нашого економічного зростання є також поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків з Росією.

Бачимо реальні перспективи розширення нових і відновлення старих, традиційних для української економіки ринків збуту продукції в країнах СНД і Балтії, розвиток з ними вільної торгівлі на основі укладання двосторонніх угод.

Держава повинна створювати необхідні умови для вступу України у Міжнародну торговельну організацію, адаптувати до міжнародних стандартів законодавство, що регулює зовнішню торгівлю, а також митні процедури.

Ми розуміємо, що існуючий ризик втрати вкладеного капіталу, високі ставки податків, непрозорість законодавства і низька купівельна спроможність нашого населення відлякують зарубіжних інвесторів. З огляду на це , ми маємо намір ініціювати втілення в життя програм сприяння іноземним інвестиціям, дієвого державного страхування інвестиційних ризиків та інших засобів підвищення інвестиційної привабливості вітчизняної економіки.

2.7. Економічне зростання та пріоритети екологічної безпеки

Ми вважаємо, що екологічна складова реформування повинна бути у центрі економічної політики держави. Свобода прийняття рішень учасниками економічного процесу має обмежуватися вимогами екологічної безпеки. Розвиватися може лише те виробництво, що не виснажує природних ресурсів, не створює шкідливих відходів, які не утилізуються, не погіршує умов життя нинішнього і наступних поколінь громадян держави. Екологічна експертиза управлінських рішень і проектів повинна стати нормою.

Пріоритети екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища вимагають удосконалення законодавчої бази і прийняття на основі Закону "Про охорону навколишнього середовища" Екологічного кодексу України. Необхідно врегулювати правові, економічні й організаційні аспекти поетапного переходу до загального платного природокористування.

Ми розуміємо, що високий рівень забруднення довкілля обумовлюється використанням різних джерел енергії, високим рівнем фізичного зношення виробничого обладнання. Розв'язання цієї проблеми ми бачимо у використанні енерго- і ресурсоощадних технологій, модернізації підприємств енергосистеми, підвищенні надійності роботи атомних станцій, використанні екологічно чистих джерел енергії. Необхідно встановити жорсткі норми контролю за екологічною чистотою на підприємствах хімічної промисловості та інших шкідливих виробництвах, для будівельних організацій, власників транспорту. Мають бути також запроваджені більш дієві кримінальні санкції та встановлена економічна відповідальність фізичних і юридичних осіб за здійснення екологічних злочинів.

Ми вітаємо розробку і впровадження обґрунтованих стандартів екологічно безпечної діяльності та удосконалення системи державного контролю за їх дотриманням. Вважаємо, що більш активною має бути участь у цьому процесі громадськості, органів місцевого самоврядування.

Ми готові всіляко підтримувати діяльність державних і громадських організацій із збереження біологічної і ландшафтної розмаїтості, заходи з формування мережі об'єктів природно-заповідного фонду, а також рекультивації земель, розведення лісів, охорони басейнів річок.

Соціал-демократи виступають за податкове стимулювання науково-технічної діяльності, що спрямована на розв'язання екологічних проблем.

Слід розвивати і поглиблювати міжнародне співробітництво у цій галузі, спільне вирішення зусиллями держав-сусідів регіональних екологічних проблем прикордонних територій.

Розділ З. ДО СОЦІАЛЬНО СПРАВЕДЛИВОГО, СОЛІДАРНОГО СУСПІЛЬСТВА

Формування в Україні вільного, демократичного суспільства неможливе без розробки і здійснення сильної, активної соціальної політики, що відповідає цілям Європейської соціальної хартії і направлена на забезпечення гідних умов життя усіх громадян, незалежно від їх соціального стану, матеріального становища, статі, національності, віросповідання, переконань. Тільки за таких умов стануть досяжними високі ідеали соціальної рівності й соціальної справедливості.

Ми розуміємо, що у найближчому майбутньому забезпечення рівності буде обмежене економічними і соціокультурними можливостями держави. Однак її досягнення можна наблизити солідарними діями суспільства, спрямованими на створення рівних умов для отримання роботи, освіти, соціального захисту, забезпечення послуг у сфері культури і охорони здоров'я, шляхом перерозподілу частини національного доходу на тих, хто його потребує.

"До суспільства рівних шансів і можливостей" - таке стратегічне завдання СДПУ(О) у здійсненні соціальної справедливості. В умовах перехідного періоду основний акцент у його розв'язанні має бути зроблений на покращання умов життя завдяки відновленню державних гарантій соціальних прав громадян, створенню надійної системи соціального забезпечення та соціального захисту населення. Внаслідок цього буде досягнуто соціальноприйнятливого рівня життя для непрацездатних громадян і створено умови зростання добробуту економічно активної частини населення.

Головним пріоритетом нашої соціальної політики ми вважаємо соціальний захист знедолених; головним механізмом його здійснення - перехід від соціального утримання до адресної соціальної допомоги; від державного патерналізму до соціального партнерства.

3.1. Вільна праця і партнерські трудові відносини - основа солідарного суспільства

Базовою цінністю і базовим правом у системі соціальних прав людини ми вважаємо право на вільну, творчу працю згідно із фахом, рівнем кваліфікації, інтересами працівника. Людина є господарем своєї долі та своєї праці лише за умови вільного вибору професії та місця роботи, якщо вона своєчасно отримує заробітну плату, що відповідає якості та кількості трудових зусиль.

Ми проти будь-яких заборон на професію і проти дискримінації при найманні на роботу за ознаками статі, віку, національності, політичними або релігійними переконаннями, проти обмежень на вільне пересування громадян територією України і за її межами. Усі громадяни повинні мати гарантоване право на вільний виїзд з країни і можливість повернення. Для цього необхідно скасувати систему прописки, котра в демократичній державі не може бути умовою для отримання роботи.

Ми виступаємо за реальне утвердження економічної демократії, за якої трудівники беруть участь в управлінні підприємствами через систему колективних договорів і угод, та участь працівників в акціонуванні капіталу, а також за посилення контролю профспілок за діяльністю роботодавців.

Основою нових стосунків між роботодавцями і найманими робітниками в умовах ринкової економіки, що формується, повинні стати принципи соціального партнерства, які забезпечать дійсну рівність трудівників у їх взаєминах із підприємцями.

Гарантом такого партнерства є держава, яка у процесі підготовки і затвердження Генеральної угоди між урядом, профспілками і роботодавцями та на його основі - галузевих, тарифних, регіональних угод, повинна забезпечити узгодженість вимог сторін та розмірів соціальних нормативів щодо оплати праці, умов зайнятості, державної підтримки підприємства, охорони праці, соціального забезпечення і соціального страхування.

Особлива роль у захисті інтересів трудящих, дотриманні трудового законодавства, забезпеченні гідних умов праці та відпочинку працюючих належить професійним спілкам. Ми усіляко підтримуємо розвиток профспілкового руху, створення нових незалежних профспілок, вважаємо їх основними союзниками трудящих у реалізації соціал-демократичної стратегії соціальної політики. Ми підтримуємо їх послідовну боротьбу за те, щоб норми трудового законодавства (наймання і звільнення, тривалість робочого тижня, порядок надання і розмір відпусток, регулювання трудових спорів і конфліктів) дійсно розповсюджувалися на усіх найманих робітників, незалежно від форми власності підприємства. Ми маємо намір добиватися дійсної рівності прав між профспілками та державою і роботодавцями в управлінні позабюджетними соціальним фондами.

3.2. Право на працю: забезпечення реальних гарантій працевлаштування

Продуктивна зайнятість населення - найважливіший фактор економічного зростання, котрий визначає рівень і якість життя населення. Саме тому активну політику зайнятості ми розглядаємо як один з головних інструментів вирішення економічних і соціальних проблем сучасного українського суспільства.

Ми вважаємо, що в умовах перехідного періоду політика зайнятості, по-перше, має бути узгодженою з пріоритетами і темпами структурної перебудови економіки і націленою на активізацію вивільнення надлишкової робочої сили, її перерозподілу в галузі та сфері пріоритетного розвитку. По-друге, забезпечення зниження рівня безробіття, залучення безробітних до суспільнокорисної діяльності й надання кожному, хто бажає трудитися, можливості працевлаштування або здійснення підприємницької діяльності.

Для цього необхідно забезпечити наукове обґрунтування реальних потреб економіки у трудових ресурсах, належний рівень професійної підготовки персоналу, надати необхідну підтримку у перенавчанні, перекваліфікації та працевлаштуванні тих, хто залишився без роботи.

Ми братимемо участь у розробці й реалізації урядової програми розвитку трудового потенціалу України, Генеральної схеми створення нових робочих місць, галузевих і регіональних програм зайнятості населення і регулювання ринку праці, котрі спрямовані на створення нових та ефективне використання наявних робочих місць. Ми готові запропонувати конкретні заходи з перепрофілювання і модернізації застарілих виробництв, із державної підтримки створення нових робочих місць, перерозподілу робочого часу й організації праці за умов скороченого робочого дня. Ми виступаємо за зменшення робочого часу, розвиток нетрадиційних (неповної, тимчасової), а також гнучких форм зайнятості, оскільки це створює умови для збільшення кількості зайнятих.

Пріоритетним напрямком політики зайнятості вважаємо працевлаштування найбільш уразливих верств населення - жінок, молоді, інвалідів, одиноких матерів, єдиних годувальників сім'ї, безробітних, які тривалий час залишаються без роботи. Ці категорії населення необхідно надійно захистити законом, вони повинні мати пріоритетне право наймання на роботу, утому числі й шляхом надання роботодавцям окремих податкових і кредитних пільг. Необхідно розробити і здійснити спеціальні програми професійної реабілітації та забезпечення зайнятості даних категорій населення.

З урахуванням досвіду розвинених країн, слід поступово переорієнтовувати соціальну політику на сім'ю, забезпечення її прав і соціальних гарантій. У зв'язку з цим, уже за умов перехідного періоду, вважаємо за необхідне надати гарантію зайнятості хоча б одному члену сім'ї, а сім'ям, на утриманні яких є двоє і більше дітей дошкільного і шкільного віку, - гарантію зайнятості обом батькам. При цьому розмір внесків у фонд зайнятості повинен враховувати демографічне навантаження на працівника.

Потребує прискорення пенсійна реформа, що дасть можливість оптимізувати зайнятість пенсіонерів, зосередити її переважно у галузях з низьким рівнем безробіття, а також реформа системи освіти, котра спрямована на підвищення віку початку трудової діяльності. Слід створити дієві стимули розвитку підприємницької активності населення, малого і сімейного бізнесу, самозайнятості громадян, особливо у сфері торгівлі й обслуговування та в аграрному секторі економіки.

Значні можливості розширення продуктивної зайнятості закладені у розробці й реалізації спеціальних державних програм громадських робіт, пов'язаних із вирішенням важливих суспільних проблем - розвитком транспортної інфраструктури і житлового будівництва, благоустроєм населених пунктів, організацією сезонних сільськогосподарських робіт.

Ми вважаємо за доцільне створення вільних економічних зон з більш сприятливими економічними умовами для розвитку підприємництва і господарської діяльності у регіонах з критичним рівнем безробіття, низьким рівнем життя трудящих, соціальною нестабільністю, складною криміногенною ситуацією. Особливої уваги потребують, зокрема, шахтарські регіони, малі міста і райцентри, де великою є концентрація людей, що не мають роботи, а також молоді.

Необхідні невідкладні дієві заходи для запобігання подальшої руйнації трудового потенціалу держави: покращання умов зайнятості й оплати праці висококваліфікованих фахівців, розширення практики професійної підготовки на замовлення виробництва, модернізація системи перепідготовки і перекваліфікації робітників з орієнтацією на оволодіння спеціальностями, на котрі є попит.

Підготовка високоосвічених і висококваліфікованих фахівців для народного господарства повинна стати одним з провідних компонентів активної політики зайнятості, бо саме професіоналізм у ринкових умовах стає головним засобом успішного залучення людини до трудової діяльності та його конкурентоспроможності на ринку праці. На розв'язанні цього завдання має бути зосереджена діяльність державних центрів зайнятості. Поряд із традиційними функціями працевлаштування, надання допомоги у випадку безробіття, перепідготовки і перенавчання робітників такі центри повинні здійснювати дієвий контроль за безробітними, котрі безпідставно ухиляються від запропонованої їм роботи, а також за роботодавцями, які надають роботу нелегально.

Повноцінне функціонування ринку праці, ефективна зайнятість неможливі без створення необхідних правових передумов. При цьому законодавче закріплення соціально-економічних прав громадян, принципів підприємницької діяльності має бути доповнене ефективним функціонуванням ринку житла, надійним соціальним захистом громадян і гарантіями на випадок безробіття. В усіх випадках звільненню має передувати надання допомоги робітникові для перенавчання і підвищення кваліфікації. Ми пропонуємо посилити розділи Трудового кодексу, пов'язані з відповідальністю роботодавця за масові звільнення робітників і завчасне попередження про можливість вивільнення.

СДПУ(О) пропонує запровадити попередню експертизу усіх законодавчих актів у галузі соціально-економічної політики з огляду дотримання ними основних норм законодавства про зайнятість.

3.3, Реформа системи оплати праці - шлях до зростання доходів трудівників

Добробут суспільства визначається рівнем добробуту кожного його громадянина. Сьогодні більшість українських громадян почувають себе приниженими через надзвичайну бідність і неможливість забезпечити собі й своїй сім'ї нормальні умови життя. Доходи значної частини населення не досягають прожиткового мінімуму, що негативно відбивається на соціальному самопочутті, психічному і фізичному здоров'ї людей. При цьому розрив у рівні доходів найбільш і найменш забезпечених груп населення досягнув критичного рівня.

Це суттєво гальмує процеси соціальної трансформації українського суспільства, створення середнього класу, котрий у розвинених країнах є гарантом соціально-політичної стабільності, головною продуктивною силою суспільства. Ми переконані, що Україна лише тоді стане сучасною демократичною державою з розвиненою економікою і культурою, коли у складі українського середнього класу будуть не лише бізнесмени і комерсанти, але й учені, лікарі, працівники освіти, культури, інженерно-технічні працівники, кваліфіковані робітники, трудові доходи яких дозволять забезпечити високі життєві стандарти та якість життя.

Ми вважаємо, що політика доходів в умовах перехідного періоду повинна спрямовуватися на розв'язання двоєдиного завдання; подолання надмірної диференціації доходів різних соціальних груп і зростання реальних доходів більшості українських громадян. Головним інструментом реалізації даного завдання ми вважаємо реформу системи оплати праці, оскільки заробітна плата є основним джерелом доходу численної групи робітників найманої праці і її рівень визначає розмір пенсій, різних допомог та соціальних виплат іншим категоріям населення.

Ми підтримуємо політику, спрямовану на забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати. Ми впевнені, що лише високооплачувана праця зацікавлює робітника у підвищенні її якості, стимулює науково-технічний і технологічний прогрес. При цьому під високою вартістю праці ми розуміємо не номінальне зростання заробітної плати за рахунок знецінення грошових коштів, а таку її вартість, що забезпечує високий рівень життя. Тому, із зростанням продуктивності праці і ВВП, будемо прагнути до підвищення питомої ваги зарплати в собівартості продукції та структурі ВВП до рівня розвинених країн світу. Розмір зарплати повинен встановлюватися і регулюватися трудовим договором між робітником і роботодавцем. Ми підтримуємо таку систему колективних договорів, за яких умови укладання індивідуальних трудових угод не можуть бути гіршими, ніж умови колективних договорів, а останні, у свою чергу, - галузевих тарифних угод.

Важливим напрямком реформування системи оплати праці ми вважаємо відновлення стимулюючої функції заробітної плати, що сприятиме підвищенню продуктивності праці та якості продукції, зацікавленості робітника у результатах своєї праці. З огляду на це необхідно повною мірою задіяти сучасні мотиваційні механізми - робітники повинні брати участь в акціонуванні підприємств, розподілі прибутків, визначенні розмірів зарплати з урахуванням особистого внеску кожного працівника.

Оплата праці повинна бути диференційованою залежно від її змісту та умов. Ми рішуче виступаємо за покращання умов праці, встановлення чіткого режиму роботи, який не виснажував би робітника фізично і духовно, а залишав йому достатньо сил і часу для відпочинку, виховання дітей, підвищення свого освітнього і культурного рівня. Необхідно здійснити поступовий перехід від системи компенсацій робітникам за несприятливі умови праці до системи, що сприяє досягненню високого рівня його безпеки, підвищенню відповідальності роботодавців усіх форм власності за покращання умов і охорони праці.

До невідкладних практичних заходів реформування системи оплати праці слід віднести:

• ліквідацію заборгованості з виплати заробітної плати;

• встановлення обґрунтованих міжгалузевих, міжпосадових і міжкваліфікаційних пропорцій в оплаті праці;

• введення мінімальної оплати праці на рівні прожиткового мінімуму;

• перехід до погодинної мінімальної оплати праці як законодавче закріпленої соціальної гарантії;

• реалізацію державних гарантій постійної індексації заробітної плати.

Водночас потребує розробки і прийняття нове податкове законодавство, що обмежить надмірне зростання доходів найбільш багатої частини населення і забезпечить ефективний перерозподіл доходів на користь найменш забезпечених верств суспільства. Це можливо здійснити шляхом введення прогресивної шкали прибуткового податку з фізичних осіб.

Ми маємо намір сприяти реалізації заходів, що зменшують податкове навантаження як на фонд оплати праці, так і на доходи громадян. Це буде реальним джерелом підвищення номінальної і реальної заробітної плати.

3.4. Від соціального утриманства - до соціальних гарантій та адресної соціальної допомоги

За умов перехідної економіки руйнується колишня система соціальних виплат і пільг, що надавалися протягом усього життя кожній людині. Замість неї створюється нова система соціального захисту і соціального забезпечення, в основу якої покладені ринкові принципи. Згідно з ними, допомога надається лише тим, хто її дійсно потребує. Головною метою різноманітних соціальних програм стає підтримка власних зусиль громадянина у вирішенні життєвих проблем, його успішна адаптація до нових соціально-економічних реалій. Там, де ця допомога виявляється недостатньою, задіюються механізми соціального захисту і соціального забезпечення.

Ми вважаємо, що введення нових принципів не повинно виключати встановлення гарантованого мінімуму соціальних виплат і пільг для усіх груп населення. Соціальні блага і послуги, що надаються понад цей мінімум, повинні забезпечуватися за рахунок власних коштів громадян, а також коштів підприємств і благодійних організацій.

Ми відстоюємо ідею збереження державних гарантій соціального страхування громадян із наданням права самим трудящим управляти коштами відповідних фондів через створені ними профспілки. З державних фондів соціального страхування повинні виплачуватися пенсії за віком та інвалідністю, соціальна допомога у зв'язку з хворобою та безробіттям, оплачуватися загальнодоступні медичні послуги. Водночас ми вважаємо за необхідне розвивати альтернативні системи соціального страхування громадян за умов, що перехід до таких систем не призведе до зниження рівня захищеності людини. Система трудових пенсій і страхової медицини має базуватися на принципі рівної участі підприємства і найманих робітників.

Реформування системи соціальних виплат необхідно здійснювати у кількох напрямках. Вважаємо за необхідне при визначенні розмірів соціальної допомоги в основу їх розрахунку покласти не мінімальний рівень заробітної плати, а середньосукупний сімейний дохід , як це здійснюється у розвинених країнах. Розмір цього доходу має бути підвищений до рівня прожиткового мінімуму.

Варто законодавче закріпити право на отримання лише одного виду соціальної допомоги, найбільш вигідної для отримувача. Як додаток до допомоги і компенсаційних виплат, що встановлені на загальнодержавному рівні, необхідно розвивати систему грошової і натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам та сім'ям. Розміри допомоги слід визначати виходячи із середнього доходу, що припадає на одного члена сім'ї, прожиткового мінімуму, а також з урахуванням демографічної ситуації, що склалася в регіоні.

Першочерговими завданнями вважаємо розробку і законодавче закріплення мінімальних стандартів оплати праці, що включають погодинну оплату праці, розмір пенсії, допомоги на дитину, мінімальний набір загальнодоступних і безкоштовних послуг освіти, охорони здоров'я і культури, а також методику розрахунку прожиткового мінімуму. Останній, з одного боку, має враховувати реальні можливості держави, а з другого - забезпечувати людині мінімальний набір життєвих благ.

Ми вважаємо, що соціальна допомога населенню має бути диференційованою, залежати від рівня доходу, ступеня працездатності, а в окремих випадках - відповідно до характеру зайнятості у суспільному виробництві. Деякі найбільш вразливі верстви населення потребують розробки спеціальних програм соціальної підтримки.

Ми візьмемо участь у розробці і реалізації програми попередження бідності, а також програми компенсації знецінених вкладів громадян. Всебічно будемо сприяти здійсненню національної та регіональних програм професійної реабілітації і зайнятості інвалідів, а також державної програми забезпечення їх засобами реабілітації.

Комплекс заходів посилення захисту населення, особливо його малозабезпечених груп, повинен доповнюватися проведенням житлово-комунальної реформи. З цією метою слід удосконалити механізми надання субсидій на оплату житла, комунальних послуг окремим категоріям населення, а також запровадження субсидій на користування транспортом, телефоном, іншими життєво необхідними послугами.

Ми переконані, що соціальний захист населення повинен не лише гарантувати безумовну державну підтримку тих людей, хто має на це право, але й запобігати нецільовому використанню соціальних асигнувань.

3.5. Благополуччя сім'ї, повага до прав жінки і дітей - основа життєздатності суспільства і держави

Солідарність і співробітництво у суспільстві починаються у сім'ї. За найскладніших життєвих обставин людина прагне знайти у сім'ї підтримку і захист, яких їй не вистачає у суспільстві. Сім'я формує і передає з покоління у покоління духовні цінності, традиції, закладає основи моралі та трудової етики, виховує патріотизм і повагу до людей. Тому всебічну підтримку і зміцнення сім'ї ми розглядаємо як найважливіші умови консолідації суспільства, забезпечення його історичної перспективи, збереження генофонду нації.

Сучасна українська сім'я переживає важкі часи. Рівень життя більшості сімей став нижчим за мінімальні соціальні стандарти, внаслідок чого посилилась економічна, психологічна і моральна нестійкість сім'ї. У надзвичайно складному становищі опинилися багатодітні й неповні сім'ї, а також сім'ї з дітьми - або батьками-інвалідами. Тривожною тенденцією останнього десятиліття стало скорочення кількості одружень, катастрофічне падіння народжуваності та збільшення сімей, що розпадаються. За збереження цієї тенденції до 2020 року, за прогнозами експертів, населення України зменшиться вдвічі.

Ми переконані, що основою відродження і зміцнення української сім'ї повинна стати її економічна самостійність. Саме тому державна сімейна політика має спрямовуватися на створення гарантій гідної оплати тим, хто працює, і надання допомоги сім'ям з низькими доходами. Доходи сім'ї повинні не лише покривати витрати на задоволення основних життєвих потреб її членів, але й надавати можливість підвищувати їх освітній і культурний рівень, зміцнювати здоров'я, змістовно відпочивати. Держава сприятиме розвитку сімейного бізнесу, різних форм господарської діяльності сім'ї, особливо у сільській місцевості, а також у реґіонах з обмеженими можливостями працевлаштування, завдяки запровадженню ефективної системи оподаткування і кредитування такої діяльності.

Водночас необхідно розробити і здійснювати невідкладні заходи щодо підсилення соціальної підтримки тих родин, які її потребують. Допомога таким сім'ям повинна передбачати відповідну житлову політику з будівництва дешевого орендного і соціального житла, а також надання житлових кредитів для молоді. Враховуючи матеріальні труднощі цих сімей, ми виступаємо проти відключення їх від системи життєзабезпечення, виселення з житла, яке вони займають, за несплату комунальних послуг і квартплати. Вважаємо за необхідне встановлення диференційованих соціальних виплат для бідних сімей на покриття платежів, пов'язаних з експлуатацією житла.

Слід забезпечити мінімальні життєві стандарти для повноцінного виконання сім'єю своїх репродуктивних і виховних функцій. З урахуванням складної демографічної ситуації, вважаємо за необхідне збільшити розмір державної допомоги на виховання дитини до розміру прожиткового мінімуму. Держава повинна забезпечити доступність і дешевизну послуг системи дошкільного виховання.

Відповідно до Конвенції ООН "Про права дитини", слід забезпечити реальні гарантії захисту прав, честі й гідності дітей, недоторканність їх особистості. Не лише громадського осуду, але й адміністративного, правового покарання заслуговують батьки, неповнолітні діти яких потерпають від насильницьких дій, втікають з сім'ї, скоюють антисуспільні вчинки. Необхідно вжити дієвих заходів щодо ліквідації дитячої безпритульності, жебрацтва, проституції, наркоманії та інших соціальних вад, а також заходів, що заборонять експлуатацію дитячої праці.

Гармонію стосунків у сім'ї, її психологічну і моральну атмосферу значною мірою створює жінка. Ми переконані, що виховати вільну, духовно багату людину може лише вільна, відповідальна мати, права та інтереси якої надійно захищені законом. Праця жінки-матері , яка виховує дитину, слід прирівняти до праці на виробництві й відповідно оцінювати суспільством і державою. Необхідно створити умови для полегшення домашньої праці жінок, для їх активнішого громадського життя. З цією метою зусилля органів місцевого самоврядування повинні бути націленими на розвиток сучасної системи побутових послуг і торгівлі, індустрії споживчих товарів.

Жінка не може бути обмеженою у можливостях отримання освіти і здійснення трудової діяльності в обраній нею сфері. Нашою програмною метою є забезпечення реальної рівності прав і можливостей жінки для участі в політичному, економічному і культурному житті суспільства, у підприємницькій діяльності. Ми виступаємо за співробітництво з різними жіночими організаціями і об'єднаннями для розв'язання даних проблем. СДПУ(О) сприятиме збільшенню представництва жінок в органах державної влади і місцевого самоврядування.

3.6. Активна молодіжна політика - це стратегічні інвестиції у майбутнє України

Коли ми заявляємо "Молодь - наше майбутнє!", ми не лише віддаємо данину традиції, а дійсно прагнемо забезпечити право молоді бути силою, в якої є майбутнє. Цій меті підкоряється не лише молодіжна, а й уся політика, що направлена на створення умов для успішного життєвого старту юнаків та дівчат, отримання ними якісної освіти, вільного вибору професії, початку трудової діяльності, занять фізкультурою і спортом, самоосвіти. Для реального забезпечення права молоді на працю вважаємо за необхідне створити і законодавче закріпити пільгові умови працевлаштування молоді. Держава повинна стимулювати роботодавців, які надають робочі місця випускникам навчальних закладів. Діяльність служб із працевлаштування молоді, забезпечення першого робочого місця, можливості перепідготовки, отримання нових професій має бути підтримана державою, насамперед органами регіонального управління. Необхідно створити умови для реалізації творчого потенціалу молоді шляхом надання матеріальної і організаційної підтримки об'єднанням творчої молоді у сфері науки і мистецтва.

У разі виникнення потреби, молодь повинна мати можливість поєднувати навчання з трудовою діяльністю. При цьому підприємствам, котрі забезпечують робочі місця для студентів і учнів (з обов'язковим дотриманням умов безпеки праці й соціального страхування), необхідно надавати певні пільги. Держава має всебічно сприяти розвитку різноманітних форм студентського підприємництва. Усе це, разом із можливостями отримання у процесі навчання професійної кваліфікації , значно полегшить життєвий старт молоді, зніме гостроту проблеми зайнятості.

Ми вітаємо активну участь молоді у громадському житті. Особливо важливим вважаємо розвиток молодіжних громадських організацій і залучення молоді до політичного життя, розв'язання актуальних проблем суспільного реформування. Всіляко сприяючи діяльності нашої молодіжної організації - Спілці української соціал-демократичної молоді, ми хочемо підготувати політиків та управлінців нового покоління, яким доведеться жити і працювати в Україні, де зникнуть економічні труднощі й матеріальні негаразди, соціальна апатія, страх і невпевненість перед завтрашнім днем. Молоді соціал-демократи повинні працювати у спортивних організаціях, створювати молодіжні об'єднання за інтересами, брати участь у самодіяльній художній творчості. Важливою ділянкою їх роботи має стати виховна робота з дітьми та підлітками, шефство над дитячими громадськими організаціями

Ми прагнемо того, щоб молоді соціал-демократи в усіх сферах життя - освіті й науці, політиці й підприємництві - символізували успіх і прогрес, були носіями наших базових цінностей - свободи, солідарності, справедливості, високої моральності, здорового способу життя, професіоналізму і відповідальності.

3.7. Моральний обов'язок суспільства - створення гідних умов життя людям похилого віку

Суспільство має відповідати за долю людей старшого покоління. Ми розуміємо, який непомірний тягар матеріальних, психологічних проблем упав на плечі людей, які вистояли у роки воєнного лихоліття, створили у минулі десятиліття значний виробничий, науково-технічний, інтелектуальний потенціал держави. Вони мають право пишатися своїм минулим. Вони мають право на гідне життя у сьогоденні й у майбутньому. Ми не можемо допустити, щоб властива більшості з них непристосованість до нових умов життя підсилювалася розгубленістю, страхом перед днем, що прийде завтра, відчуттям даремно прожитого життя. Соціал-демократи розуміють, що певна частина людей похилого віку піддається ностальгічним настроям, що використовують у своїх цілях ті політичні сили, які зацікавлені у реставрації минулого. Завданням соціал-демократів є посилення роботи в організаціях пенсіонерів, ветеранських організаціях, з тим щоби переконати їх членів у перспективності соціал-демократичного вибору для України. Люди похилого віку повинні відчувати постійну турботу і допомогу з боку суспільства, держави. Надання їм гідних умов життя - одна з пріоритетних цілей нашої політики.

Ми рішуче виступаємо проти спроб збільшення віку виходу на пенсію. Враховуючи непрості умови життя нинішніх пенсіонерів, труднощі, які їм довелося подолати, вважаємо існуючий віковий стандарт оптимальним. Водночас ми не схвалюємо зростаючу тенденцію примусового скорочення зайнятості пенсіонерів, особливо у соціальній сфері, а також галузях, де існує дефіцит робочої сили. Держава повинна створити умови для раціонального використання праці пенсіонерів, додаткового навчання людей похилого віку, їх адаптації до нових умов життя. Мають бути надані податкові пільги для тих пенсіонерів, які працюють на створених ними підприємствах.

Важливим завданням СДПУ(О) вважає здійснення пенсійної реформи, спрямованої на створення більш високих соціальних стандартів пенсійного забезпечення шляхом поступового переходу до змішаної пенсійної системи. Така система повинна бути трирівневою і включати як реформовану систему державного пенсійного забезпечення, так і недержавні пенсії, що виплачуються з добровільних пенсійних заощаджень громадян.

У межах перехідного періоду рівень базової державної пенсії, що надається усім непрацездатним громадянам, які досягли пенсійного віку і стали Інвалідами, необхідно підвищити до вартісної межі малозабезпеченості. На її основі мають формуватися трудові (страхові) пенсії, при нарахуванні яких береться до уваги стаж роботи, розмір заробітку і внесків до Пенсійного фонду, а також додаткові пенсії, що виплачуються за регіональними, галузевими пенсійними системами або пенсійними системами окремих суб'єктів господарської діяльності. Ми маємо намір взяти учать у розробці механізмів переходу до обов'язкової накопичувальної пенсійної системи з фіксованим розміром відрахувань від заробітної плати.

Ми підтримуємо розвиток системи приватного страхування, що дає можливість більш забезпеченим групам населення значно покращити пенсійне забезпечення за рахунок виплати недержавних пенсій. Всіляко будемо сприяти розробці й прийняттю законодавчих актів, що направлені на підвищення зацікавленості громадян у довгострокових заощадженнях у недержавних пенсійних фондах.

Соціальні експерименти з проведення пенсійної реформи у кількох областях України, що спрямовані на перспективу, не повинні відсувати на другий план здійснення рішучих заходів щодо покращання пенсійного забезпечення теперішніх пенсіонерів. Серед таких заходів першочерговими ми вважаємо:

• забезпечення безумовної своєчасності пенсійних виплат;

• поступове підвищення мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму;

• проведення індексацій пенсії відповідно до реальних зростань вартості життя.

Ми підтримуємо розвиток різноманітних форм натуральної допомоги людям похилого віку: безкоштовні обіди, товари і медикаменти за зниженими цінами, доступні соціальні послуги. Вважаємо за необхідне створення за підтримки органів місцевого самоврядування спеціалізованих центрів для пенсіонерів, які б акумулювали у собі функції пансіонатів і об'єднань за інтересами, створювали умови для використання посильної праці пенсіонерів, надавали їм необхідну консультативну допомогу. Особливу увагу варто приділяти старим, хворим і самотнім людям, для яких необхідно розвивати мережу будинків для немічних і самотніх людей, лікарні для хронічно хворих. Кожний, хто потребує, має бути забезпеченим гідними умовами життя і необхідними медичними послугами.

3.8. Якісні медичні послуги повинні бути загальнодоступними

Тенденція розвитку демографічної ситуації у державі, стан здоров'я нації, особливо молодого покоління, викликають тривогу. Україна посідає останнє місце в Європі за рівнем народжуваності й перше - за рівнем смертності населення. Критичного рівня досягло число патологій у новонароджених, хронічних захворювань школярів, юнаків призовного віку, невпинно знижується середня тривалість життя населення. Переборення цих згубних для суспільства тенденцій значною мірою залежить від успішного здійснення реформи системи охорони здоров'я.

Основними засадами цієї реформи повинні стати: децентралізація управління, передача у муніципальну власність основної матеріально-технічної бази галузі, відкритість інформації про стан здоров'я населення, відмова від жорсткої регламентації медичних закладів, створення ринку медичних послуг, фінансування державних лікувальних закладів на рівні, що забезпечить їх нормальне функціонування згідно з обсягом і якістю послуг, які ними надаються.

Ми виступаємо за збереження системи безоплатного медичного обслуговування. Кожний громадянин має бути впевнений у тому, що, незалежно від його матеріальних можливостей, він у разі необхідності отримає якісну безкоштовну медичну допомогу. Тому головною метою політики у сфері охорони здоров'я ми вважаємо підвищення якості й ефективності медичного обслуговування, а також забезпечення загальнодоступності медичних послуг.

Держава зобов'язана всебічно підтримувати і розвивати мережу закладів охорони здоров'я, які надають загальнодоступну медичну допомогу. Таким закладам слід надавати більшої самостійності в управлінні, використанні коштів, визначенні завдань підвищення якості лікування. Самостійність лікувальних закладів повинна поєднуватися з гнучким плануванням розвитку медичного обслуговування регіональними і місцевими органами влади, які визначають головні параметри і перспективи їх розвитку. При цьому кошти, що виділяються з державного бюджету на здійснення реформ, насамперед треба використовувати для придбання коштовного лікувально-діагностичного обладнання і лікарських препаратів, бажано вітчизняного виробництва, на навчання медичного персоналу і здійснення програми боротьби з онкологічними, серцево-судинними захворюваннями, СНІДом, а також на програми профілактики і лікування професійних, соціальних та інфекційних захворювань.

Ми підтримуємо здійснення заходів, направлених на створення у сфері охорони здоров'я конкурентного середовища, яке сприятиме якісному поліпшенню медичних послуг, підвищенню їх доступності. Ми переконані у тому, що разом із розвитком державної системи охорони здоров'я повинна динамічно розвиватися мережа приватних та інших недержавних лікувальних закладів, покликаних розширити і зробити більш різноманітними медичні послуги, які надаються населенню. Вважаємо за необхідне введення страхової медицини, яка є одним з аспектів запровадження ринкового механізму охорони здоров'я . Вона повинна мати чотирирівневу структуру та включати:

- гарантований рівень медичної допомоги громадянам України, забезпечений державою (швидка допомога, невідкладна допомога, щорічний диспансерний огляд);

- спеціальну державну медичну допомогу соціальне незахищеним верствам населення (дітям, вагітним, інвалідам, пенсіонерам) та хворим на туберкульоз, діабет, з психічними та з онкологічними захворюваннями;

- обов'язкове медичне страхування для працюючих у державному та недержавному секторах економіки. Введення спеціального медичного страхування для працюючих у державному секторі, в сферах підвищеного ризику (Збройні сили, МВС, СБУ та інші);

- добровільне медичне страхування населення.

Має бути розроблений економічний механізм функціонування медичних закладів, що забезпечить пріоритет інтересів пацієнта, контроль за якістю медичної допомоги. З цією метою треба ширше використовувати практику акредитації медичних закладів, визначення їх відповідності професійним стандартам.

Пріоритетним напрямком політики у галузі охорони здоров'я повинна стати реалізація довгострокової програми профілактики і попередження захворювань. Основними елементами такої програми ми вважаємо розвиток системи регулярних медичних оглядів населення, пропаганду здорового способу життя і формування компетентної громадської думки з питань зміцнення здоров'я, організації раціонального харчування та відпочинку, протидії шкідливим звичкам. Необхідно створити дієві економічні стимули для посилення уваги лікарів до профілактики захворювань. Значних коштів потребує відновлення і розвиток санаторно-курортних, реабілітаційних закладів. Предметом особливої уваги суспільства має стати просімейна медична політика, спрямована на покращання демографічної ситуації в державі, підвищення рівня народжуваності і тривалості життя населення,

Діяльність медичних закладів, санітарно-епідеміологічної служби має бути тісно пов'язана з роботою місцевих органів самоврядування, громадських організацій щодо захисту інтересів споживача. В основу такої діяльності необхідно покласти розробку і прийняття відповідного законодавства, яке захищало б права споживачів від монополізації виробництва і торгівлі, виготовлення, розповсюдження і реклами товарів та послуг, що зашкоджують здоров'ю людини. Законодавчі заходи мають бути посилені за рахунок ефективного контролю з боку правоохоронних органів, засобів масової інформації, громадськості. Система захисту прав споживача повинна поширюватися на рекламні фірми, засоби масової інформації, надавати дієву допомогу кожній сім'ї у реалізації здорового способу життя, раціонального і економного господарювання.

Розділ 4. ЧЕРЕЗ ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ДО СУСПІЛЬНОЇ ЗЛАГОДИ, ДО ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Зростання ролі духовних чинників, стрімке нарощення духовно-емоційного потенціалу належить до глобальних тенденцій розвитку сучасної цивілізації. Враховуючи це, соціал-демократи висувають завдання створення в Україні гуманістичної моделі суспільства, яка підкорить цілі економічного зростання і діяльність державних структур інтересам вільного розвитку і самореалізації особистості.

Оцінюючи стан духовної сфери сучасного українського суспільства як кризовий, ми пропонуємо програму духовного оновлення, яка базується на глибокій повазі до національної та культурної спадщини і національних традицій, світових демократичних стандартах, загальнолюдських цінностях. Ми розуміємо демократію не лише як сукупність владних, політичних відносин, а й як певний тип культури суспільства і особистості, систему цінностей, в якій провідне місце посідає свобода і відповідальність, самореалізація, узгоджена з досягненням загального блага, солідарність і гуманізм.

Ми усвідомлюємо, що висока культура, духовність, освіченість і компетентність - головні наші резерви, людський капітал - головне національне надбання. Від ефективності їх використання залежить успіх усіх наших починань.

4.1. Якість освіти визначає долю реформ

Людство рухається до інформаційного суспільства, до суспільства, що ґрунтується на знаннях. Тому інвестування в людину, її знання і здібності ми вважаємо найбільш ефективним засобом стимулювання розвитку держави як в економічному, так і в соціальному розумінні. Здобуті в процесі освіти знання повинні стати джерелом, спонукальною силою оновлення українського суспільства.

У суверенній Україні система освіти повинна розвиватися з урахуванням державних, національних інтересів, виконуючи соціальне замовлення на виховання громадянина вільного, демократичного суспільства, формування у нього високих суспільних цінностей та ідеалів, професійних і особистих якостей. Система освіти повинна бути законодавче захищена від політичної кон'юнктури, впливу з боку будь-яких ідеологічних організацій.

Ми виступаємо за поширення міжнародних стандартів на систему навчання і виховання в Україні при збереженні кращих традицій і досягнень вітчизняної системи освіти. Для того, щоб кожний громадянин міг здобути у своїй державі якісну освіту на рівні міжнародних стандартів, був конкурентноздатним на міжнародному ринку праці, необхідні структурні перетворення, істотні корективи системи кадрового, матеріального, інформаційного забезпечення діяльності освітніх закладів.

Виходячи з нашої стратегічної мети - формування суспільства рівних можливостей, головним завданням освітньої політики ми вважаємо забезпечення молодим людям рівного доступу до одержання знань, незалежно від матеріального становища і рівня прибутків. Ми переконані, що державна загальна, професійна і вища освіта повинна бути безплатною. При цьому здобуття повної середньої освіти ми розглядаємо як найважливіший обов'язок кожного громадянина.

Рівність освітніх шансів має бути забезпечена на якомога більш ранній стадії розвитку людини. Для цього вважаємо за необхідне відновлення і розширення системи дошкільної освіти, доведення рівня охоплення нею дітей дошкільного віку до європейських стандартів -60%. У закладах дошкільної освіти повинно починатися вирівнювання диспропорцій в умовах життєвого старту молоді з малозабезпечених сімей. Особливої уваги потребує дошкільна освіта і виховання у сільській місцевості.

Важливим кроком на шляху забезпечення рівних освітніх можливостей ми вважаємо зменшення шкільного віку до 6 років і збільшення строку навчання у школі до 12 років, що відповідає стандартам більшості розвинених європейських країн.

В інтересах держави, суспільства та особистості ми повинні потурбуватися про те, щоб обдаровані, талановиті діти мали всі умови для якомога більш ранньої діагностики здібностей і їх повного гармонійного розвитку. Необхідна суттєва підтримка з боку держави та вітчизняного підприємництва різних педагогічних ініціатив, новаторських проектів, метою реалізації яких є формування духовної, науково-технічної та політичної еліти нашого суспільства.

Необхідно відновити у повному обсязі діяльність спеціальних загальноосвітніх і професійних шкіл для дітей-інвалідів, надаючи допомогу в здобутті освіти і соціальну підтримку дітям-сиротам, дітям з багатодітних, неповних та малозабезпечених родин, а також дітям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суттєвого поліпшення вимагає матеріально-технічна база державних навчальних закладів усіх рівнів. Вони повинні бути укомплектовані новітнім обладнанням, електронно-обчислювальною технікою, сучасними засобами телекомунікації. Учнів загальноосвітніх шкіл необхідно повністю забезпечити безкоштовними підручниками на весь період навчання. Студентам слід встановити диференційовану стипендію, не нижчу за прожитковий рівень Учнівські та студентські їдальні, гуртожитки та інші складові побутової інфраструктури навчання повинні утримуватись і забезпечувати обслуговування на рівні, що сприяє отриманню якісної освіти. Суспільство, в якому вчитель не захищений морально і матеріально, не може розраховувати на те, що молоде покоління виховуватиметься в дусі поваги до праці як єдино справедливого способу забезпечення добробуту. З урахуванням високої суспільної значимості праці педагогів, держава повинна забезпечити адекватну цьому систему оцінки їхньої" праці, зробити все, щоб професія вчителя стала найбільш престижною в системі суспільного поділу праці . Ми повинні охороняти кадровий потенціал системи освіти як національне надбання, створити педагогам усі умови для роботи, підвищення кваліфікації, розвитку та реалізації творчого потенціалу.

Потрібно відновити систему пільг для вчителів, які працюють у сільській місцевості. У селах, де немає школи, немає майбутнього. Необхідно відродити і розширити культурні та соціальні функції школи, насамперед у сільській місцевості.

Для реального забезпечення рівного доступу до здобуття вищої освіти необхідно в максимально короткі строки;

• здійснити комплекс заходів законодавчого та економічного характеру з вирівнювання умов здобуття вищої освіти у місті та селі;

• розробити і запровадити систему довготривалого пільгового кредитування молоді, яка хоче здобути вищу освіту в недержавних навчальних закладах чи за кордоном. Необхідно стимулювати співробітництво навчальних закладів України та інших країн з метою спільної розробки навчальних програм і розширення практики обміну учнями та студентами;

• створити державні регіональні центри тестування випускників шкіл, що дасть змогу відмовитися від вступних іспитів до вищих навчальних закладів і зараховувати до них на конкурсній основі за результатами тестування;

• максимально наблизити місце навчання до місця проживання студента. З цією метою розширювати мережу філій вищих навчальних закладів у районних центрах, частково фінансуючи їх діяльність за рахунок місцевих бюджетів. Розвивати форми дистанційного навчання, систему відкритих університетів.

З метою недопущення девальвації вищої освіти вважаємо за необхідне забезпечити дійовий контроль за функціонуванням недержавних навчальних закладів.

Громадянин нашої держави повинен мати реальну можливість включитися у навчальний процес з метою отримання додаткової освіти, перепідготовки або підвищення кваліфікації на будь-якому етапі свого життя. Ми вважаємо, що для більш тісного узгодження діяльності системи професійної освіти з потребами економіки, кон'юнктурою ринку, для оперативного внесення обґрунтованих змін у зміст і форми підготовки фахівців потрібно створити і забезпечити функціонування моніторингової системи оцінки потреб трудових ресурсів і їх якості.

Ми переконані, що система освіти усіх рівнів повинна забезпечувати широку гуманітарну освіченість учнів, комп'ютерну грамотність, оволодіння двома-трьома іноземними мовами.

СДПУ(О) має намір створити і фінансувати на національному телебаченні соціальні навчальні й освітні програми, які допоможуть тим, хто бажає вивчати історію і культуру України, іноземні мови, ознайомитися з шедеврами світової культури і новітніми досягненнями науки і техніки.

4.2. Збереження і розвиток наукового потенціалу - основа економічного і духовного відродження держави, гарантія національної безпеки

Конкурентоспроможність нашої держави на світових ринках праці значною мірою визначається становищем вітчизняної науки. Економічна криза і недостатнє фінансування наукових досліджень поставили науку на межу виживання, призвели до значного відпливу наукових кадрів за кордон, в інші, матеріально вигідніші сфери діяльності. Помітно знизився інтерес до наукової діяльності перспективної і талановитої молоді.

Однак у сьогоднішніх реаліях, як свідчить світовий досвід, прорив у майбутнє високих технологій можливий лише на шляху інноваційного розвитку, який забезпечує прогрес не лише в економічній, айв інших сферах життєдіяльності суспільства, створює безмежні можливості для реалізації особистого потенціалу всіх членів суспільства. Інноваційну модель економічного зростання прийнято Президентом і Урядом України за основу нового стратегічного курсу реформ.

З урахуванням цього, державна політика у сфері науки повинна бути спрямованою на вдосконалення організації наукового процесу, реструктуризацію і модернізацію наукових колективів, які виявилися нежиттєздатними в нових економічних умовах, сприяння самоорганізації наукових працівників у колективи, здатні швидко реагувати на зміну кон'юнктурного ринку, гнучко коригувати тематику досліджень згідно з необхідністю розв'язувати невідкладні проблеми науково-технічного, соціально-економічного і політичного розвитку держави.

Держава зобов'язана законодавче захистити вітчизняну науку шляхом виділення коштів з держбюджету на фінансування фундаментальних досліджень, незалежно від ринкової кон'юнктури не нижче 2% від ВВП (в обсязі, що не створює загрози існуванню науки), а також стимулювати розвиток науки шляхом формування соціального замовлення на дослідження найбільш актуальних проблем нашого суспільства: зміцнення політичної та економічної безпеки, підвищення обороноздатності країни, розробки ресурсозберігаючих технологій, розвитку людського потенціалу.

Ми підтримуємо стимулювання недержавних інвестицій в наукові дослідження. Фінансування інтелектуальної діяльності з боку юридичних і фізичних осіб повинно бути для них престижним та економічно вигідним. Держава зобов'язана сприяти створенню приватних і громадських наукових структур, організацій змішаного фінансування.

Важливим завданням своєї діяльності ми вважаємо законодавче забезпечення різноманітних форм наукового підприємництва, створення системи податкових пільг для функціонування технопарків, науково-виробничих комплексів, інших організаційних структур з розробки та впровадження у виробництво високотехнологічних проектів.

Вважаємо за необхідне суттєво підвищити роль наукової еліти в суспільно-політичному житті держави. Успішне реформування економіки, політики та соціальної сфери залежить від реального залучення наукового потенціалу країни до процесу прийняття державних рішень, виконання їх незалежної наукової експертизи, до глибинного аналізу тих явищ, що виникають у процесі зміни держави, суспільства, людини, до формування науково обґрунтованих цілей політики та шляхів їх досягнення, нових ідей і цінностей.

Як пріоритетне завдання ми розглядаємо розробку і здійснення спеціальної державної програми створення економічних, правових і соціально-політичних умов розвитку вітчизняної науки, підготовки наукових кадрів, збереження і розвиток інтелектуального потенціалу країни.

Ми вважаємо, що, створюючи гарантії суспільного престижу та гідного рівня життя вчених, свободи наукової творчості та захисту інтелектуальної власності, держава повинна здійснювати адресну підтримку вчених високої кваліфікації, талановитої наукової молоді шляхом створення гнучкої системи доплат, диференційованих державних стипендій, асигнувань на стажування, підвищення наукової кваліфікації за кордоном, для обміну досвідом.

Водночас необхідно прийняти термінові заходи з припинення невиправданого експорту Інтелектуального капіталу за кордон, правовими засобами захистити Інтелектуальну власність українських вчених І тих, хто працює за кордоном.

За умовах сучасного світу жодна держава не може обійтися без використання наукових розробок учених інших держав, що обумовлено, передовсім, економічною доцільністю. Ми підтримуємо всебічну співпрацю українських вчених із зарубіжними колегами, їх участь у міжнародних наукових програмах, спільних проектах, розширення можливостей використання ними світових інформаційних ресурсів.

Виступаючи за відкритість до інновацій, ми стоїмо на позиціях здорового державного протекціонізму у справі розробки І запровадження вітчизняних науково-технічних, технологічних Інновацій у промисловість, аграрний сектор, охорону здоров'я та інші сфери життєдіяльності українського суспільства.

4.3. Захистимо культуру - забезпечимо державі майбутнє

Ми переконані, що гуманітарна політика нашої держави повинна спиратися на науково обґрунтовану концепцію розвитку національної культури, реалізація якої дасть можливість підтвердити дуже важливу роль культури в системі пріоритетів національного розвитку, повагу держави до культурних традицій, забезпечити спадкоємність І цілісність культурного процесу. Наше сьогодення і наше майбутнє значною мірою залежить від того, як швидко буде подолано кризові явища у сфері культури, вжито невідкладних заходів щодо законодавчої, організаційної та фінансової підтримки.

Послідовно відстоюючи принципи свободи творчості, створення рівних умов розвитку всіх напрямів культури, всіх жанрів І форм творчості, ми разом з тим вважаємо, що законодавче зміцнення цих принципів, ліквідація державного контролю за розвитком культури не повинні означати самоусунення держави від виконання своєї найважливішої функції - охорони і примноження культурних надбань народу.

Підтримку професійній культурі ми розглядаємо як найважливіше завдання культурної політики держави. Ми розуміємо, що сьогодні держава неспроможна взяти на себе повне фінансування закладів культури, творчих колективів і діячів культури та мистецтва. Але вона повинна створити правові та економічні умови для стимулювання недержавної матеріальної підтримки культури, залучення приватного капіталу, відродження традицій меценатства. Повинні бути забезпечені спеціальні податкові пільги для тих, хто фінансово підтримує розвиток культури та мистецтва.

Водночас, у міру розширення можливостей держави, повинні бути збільшені обсяги бюджетного фінансування розвитку культури до рівня, що є достатнім для її нормального розвитку. Вважаємо за необхідне розробити механізм фінансування культурних програм і проектів, зокрема й через систему персональних грантів, при цьому на особливу увагу заслуговують Інноваційні програми творчої молоді.

Діяльність державних бібліотек, музеїв, театрів, інших закладів культури повинна забезпечувати доступ усім громадянам до нагромаджених культурних цінностей.

Однією з важливих цілей усієї культурної політики вважаємо підтримку різних форм участі широких верств населення в художній творчості, сприяння роботі культурно-освітніх та Історично-культурних закладів, народних центрів культури, мистецтва, клубів і будинків творчості. Ми повинні протистояти уніфікуючому впливу сучасних комунікаційних засобів І зберегти культурну самобутність народу завдяки регулярному проведенню різноманітних конкурсів самодіяльного мистецтва, фольклорних фестивалів, виставок народної творчості.

Вважаємо необґрунтованим розподіл культури на елітарну та масову. Справжні культурні цінності доступні для сприйняття кожним освіченим членом суспільства.

Відродження вітчизняної культури потребує формування у кожного члена нашого суспільства відчуття відповідальності за збереження і примноження культурної спадщини. Ми впевнені, що людина, яка відчула свою належність до народу з великими культурними традиціями, давніми пам'ятками історії та культури, видатними діячами мистецтва, буде гідним продовжувачем культурного будівництва в державі.

Важливим напрямом культурної політики ми вважаємо розвиток української мови, утвердження її в статусі засобу державної і культурної взаємодії в суспільстві. Вирішенню цього завдання покликаний сприяти розвиток книговидавничої справи, національного телебачення, радіо, вітчизняного кінематографу і театру. Українська мова стане справді державною, а проблема двомовності втратить свою актуальність, коли кожному громадянинові буде забезпечено можливість здобуття в Україні якісної освіти, долучення до скарбниці світової та європейської культури українською мовою.

Ми вважаємо безперспективними спроби пересадити на український культурний ґрунт чужі системи цінностей і засоби життєдіяльності. Разом з тим ми не можемо ігнорувати традицію нашого культурного розвитку у тісному взаємозв'язку з культурами сусідніх народів, насамперед російського, оскільки це сприяє взаємному збагаченню культур, формуванню дружніх відносин і добросусідства, відповідає прагненням людей і держави.

Ми переконані, що в українському культурному просторі, що є органічною частиною європейського і світового цивілізаційного простору, повинні, доповнюючи його, вільно і безконфліктно взаємодіяти українська національна культура і культури всіх етносів, які складають український народ, і разом творити сучасну українську культуру, без якої палітра світової культури втрачає своє багатство і різноманітність, У руслі такого підходу виправданим є державний протекціонізм стосовно вітчизняної культури, художньої продукції для забезпечення її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

4.4. Релігія і церква - наші союзники у справі духовного оновлення українського суспільства

Релігія традиційно посідає важливе місце в духовному житті українського народу. Соціал-демократи високо оцінюють роль релігії в духовному розвитку суспільства, його моральному очищенні, зміцненні норм моралі.

Ми виступаємо за послідовне здійснення положень Конституції України, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", Декларації прав людини, міжнародних зобов'язань нашої країни з питань захисту свободи віросповідання. У своїй діяльності ми виходимо з визнання непорушності конституційних положень про відокремлення церкви від держави і світський характер освіти.

Задекларовані нами ідеї рівності й соціальної справедливості обумовлюють нашу ідеологічну терпимість і вимоги світоглядного нейтралітету держави. Усі релігійні конфесії мають рівні права перед законом, а кожний громадянин має право вільного вибору конфесії чи атеїстичних переконань. Держава не втручається у справи церкви і забезпечує нормальний духовний розвиток релігійно-духовної сфери суспільства, в якому виховується повага до релігійних почуттів людей. СДПУ(О) має намір активно співробітничати з релігійними організаціями у справі підтримки соціальне незахищених категорій громадян, вирішенні їх матеріальних та соціальних проблем.

Ми допускаємо обмеження свободи діяльності релігійних організацій лише в тому разі, коли вона вступає в суперечність з чинним законодавством, завдає збитків моральному, психічному і фізичному здоров'ю громадян, підриває державну безпеку і основи конституційного ладу.

Потрібно відновити історичну справедливість щодо репресованих релігійних об'єднань і конфесій. Держава повинна надати допомогу в реставруванні, утриманні та охороні повернених церквам об'єктів і споруд, які є пам'ятками вітчизняної історії та культури.

Ми вважаємо за необхідне законодавче заборонити використання релігії в політичних цілях, ми виступаємо проти участі церков у виборчих кампаніях, роботі державних органів влади. Однак це не повинно обмежувати прав членів релігійних об'єднань у здійсненні цієї діяльності. Ми маємо намір співпрацювати з церквою для вирішення важливих суспільних проблем, що сприятиме усуненню наявних міжконфесійних суперечностей. Ми впевнені, що представники українських церков будуть нашими союзниками в утвердженні соціальної і національної злагоди у суспільстві, згуртуванні всіх здорових і конструктивних сил у боротьбі проти корупції, злочинності, наркоманії та інших негативних суспільних явищ.

4.5. Інформаційний простір - важливий чинник національної безпеки, утвердження високої духовності, культури, моралі

Духовний потенціал суспільства значною мірою залежить від рівня і якості інформаційного забезпечення, інтенсивності та змісту внутрішніх і зовнішніх інформаційних обмінів, можливості доступу громадян до інформації. Тому у сфері інформаційної політики соціал-демократи ставлять перед собою двуєдине завдання: по-перше, реальне забезпечення права громадян на вільний обмін і передачу інформації, створення можливостей отримання об'єктивної інформації з різних джерел, по-друге, захист національного інформаційного простору від зазіхань на державні інтереси та моральні підвалини суспільства.

Свобода слова - одне з головних досягнень демократії, що перетворює громадську думку в дієвий чинник впливу на прийняття державних рішень на загальнонаціональному і регіональному рівнях. Незалежність засобів масової інформації дає можливість їм виступати захисниками інтересів громадян. Дефіцит інформації небезпечний для суспільства і держави.

Найважливішим завданням інформаційної політики держави вважаємо створення умов правової і фінансової незалежності ЗМІ. Антимонопольне законодавство повинно виключати концентрацію ЗМІ в руках фінансових олігархів, оскільки це перетворює інформаційні засоби на знаряддя прямого впливу на інститути влади, дозволяє маніпулювати громадською думкою.

Ми переконані, що демонополізація сприяє здоровій конкуренції на ринку ЗМІ. Вона дає можливість членам суспільства отримувати інформацію з різних джерел, порівнювати і аналізувати її, що стимулює ЗМІ до підвищення якості інформаційних послуг. Ми підтримуємо розвиток ЗМІ недержавних форм власності.

Громадянам, громадським організаціям має бути забезпечений доступ до достовірної інформації, що стосується органів державної влади. Тому вважаємо за необхідне створення ефективного механізму звітності державних органів та їх окремих представників, державних службовців перед громадськістю, зокрема й через засоби масової інформації.

Гарантуючи доступ журналістів до інформації про діяльність державних і громадських організацій, що дає можливість представникам ЗМІ якісно виконувати свої професійні завдання, ми маємо право розраховувати на їх високу компетентність і дотримання ними норм та правил журналістської етики.

Інформаційний простір має бути законодавче захищений від пропагування антидержавних ідей, міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, насилля, ненависті, аморальності та інших дій, несумісних з інтересами особистості, суспільства і держави.

МИ ВІДПОВІДАЄМО ЗА НАШЕ МАЙБУТНЄ

У своїй Програмі СДПУ(О) виклала свою точку зору на ключові проблеми перехідного періоду, від розв'язання яких залежить успіх реформування українського суспільства. Ми спробували знайти відповіді на найнагальніші питання нашого життя. Як поєднати лібералізм ринку з надійним захистом населення? Як, розвиваючи конкурентну економіку, уникнути подальшого соціального розшарування суспільства? Як забезпечити зайнятість усіх, хто бажає трудитися, і зростання добробуту громадян? Ці та багато інших питань, що їх розглянуто в Програмі, містять значний конфліктний потенціал. Ми не можемо допустити, щоб непродумані, безвідповідальні рішення призвели до соціального вибуху, ліквідації всіх демократичних свобод і завоювань, за які заплачено такою дорогою ціною.

Ми прямуємо в майбутнє, з яким народ України пов'язує свої найсвітліші надії. Ми пам'ятаємо гіркоту історичних поразок. Неодноразово життя ошукувало наші сподівання, неодноразово непорозуміння і жорстокість брали гору над розсудливістю, завдаючи страждань мільйонам людей! Сподіваємося, що ми до кінця використали ліміт своїх помилок й усвідомили неминучість громадянського миру і соціальної злагоди.

Історія дає нам, можливо, останній шанс стати процвітаючою, сильною державою, громадяни якої по праву пишатимуться своєю Вітчизною. Наш мирний, такий працелюбний народ, який мужньо пройшов крізь сторіччя своєї драматичної історії, повинен посісти гідне місце у світовому співтоваристві. Для досягання цієї благородної мети ми, соціал-демократи, готові взяти на себе свою частину нелегкої роботи. Усього можна досягти, якщо у народу і його лідерів є ясний і глибоко продуманий проект майбутнього, є воля та рішучість для його реалізації.

Ми володіємо неоціненним багатством - інтегральним інтелектом народу, могутнім природним, виробничим і науково-технічним потенціалом. Нам, як ніколи, необхідний союз усіх політичних сил, здатних піднятися на історичну висоту і зрозуміти, що вони представляють найбільшу і найдостойнішу партію - український народ.

Усім, кому небайдуже власне майбутнє і майбутнє своїх дітей, хто пов'язує це майбутнє з долею рідної країни, ми пропонуємо приєднатися до нашого проекту суспільної перебудови і підтримати його. Тільки тоді ідеї, що містяться в ньому, стануть реальною силою, здатною змінити наше життя на краще.

Ми закликаємо Вас до об'єднання! Ми віримо у нашу спільну перемогу!