За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про деякі питання практики застосування закону України "Про підприємництво" (витяг)
06.08.97 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про деякі питання практики застосування закону України "Про підприємництво" (витяг)

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

РОЗ'ЯСНЕННЯ

від 06.08.97 р. N 025/276 (Витяг)

Про деякі питання практики застосування Закону України

"Про підприємництво"

2. Закон не обмежує суб'єктів підприємницької діяльності у виборі виду їх діяльності за винятками, передбаченими статтями 3 і 4 Закону. У цих статтях наведено перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується або які підлягають ліцензуванню.

Арбітражним судам слід звернути увагу на те, що згідно з частиною третьою статті 3 Закону визначення видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, будьяким іншим законодавством, крім цього Закону, не допускається.

Вирішуючи спори, пов'язані з ліцензуванням підприємницької діяльності, арбітражні суди повинні виходити з такого.

2.1. Ліцензуванню підлягає лише така діяльність, яка визнається підприємницькою згідно з статтею 1 Закону. ьних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності (з подальшими змінами та доповненнями).

Порядок видачі, переоформлення, зупинення, анулювання та поновлення дії ліцензій, обліку виданих ліцензій визначено Положенням про порядок ліцензування підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.98 N 1020 "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності" (далі - Положення).

Цим Положенням право видачі ліцензії надано відповідним міністерствам, відомствам, державним адміністраціям та виконкомам місцевих рад за переліком, затвердженим названою постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.98 N 1020, які зобов'язані вирішити питання про видачу ліцензії протягом 30 днів з дня одержання заяви або у той же термін відмовити у видачі ліцензії у письмовій формі та з наведенням підстав відмови (пункт 5 і абзац чотирнадцятий пункту 7 Положення). від 11.11.98 р. N 025/426,

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності не згодний з відмовою або не одержав відповіді у встановлений Законом строк, він має право звернутись до суду або арбітражного суду з заявою про визнання недійсним рішення відповідного органу про відмову у видачі ліцензії чи про спонукання видати ліцензію. В останньому випадку арбітражному суду слід у рішенні встановлювати строк для видачі ліцензії. У разі невиконання цього рішення орган, який повинен видати ліцензію, може бути притягнутий до відповідальності, встановленої статтею 119 АПК.

2.2. Згідно з абзацом дванадцятим пункту 7 Положення ліцензія на здійснення певного виду діяльності видається на строк, визначений органом, який її видає, але не менше як на 3 роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання (стаття 8 Положення). Отже видача ліцензії на строк менший трьох років або відмова у продовженні строку дії ліцензії надають суб'єкту підприємництва право звернутись до суду або арбітражного суду за захистом своїх інтересів. відповідного органу про відмову у видачі ліцензії чи про спонукання видати ліцензію. В останньому випадку арбітражному суду слід у рішенні встановлювати строк для видачі ліцензії. У разі невиконання цього рішення орган, який повинен видати ліцензію, може бути притягнутий до відповідальності, встановленої статтею 119 АПК. (абзац 4 підпункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду від 24.12.99 р. N 025/601)

Згідно з частиною тринадцятою статті 4 Закону підставами для відмови у видачі ліцензії можуть бути виявлення до видачі ліцензії недостовірних даних у поданих заявником документах, а також неможливість здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов (частина восьма цієї статті). (абзац 3 підпункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 11.11.98 р. N 025/426)

2.2. Згідно зі статтею 4 названого вище Положення ліцензія на здійснення певного виду діяльності видається на строк, визначений органом, який її видає, але не менше як на 3 роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. Отже видача ліцензії на строк менший трьох років або відмова у продовженні строку дії ліцензії надають суб'єкту підприємництва право звернутись до суду або арбітражного суду за захистом своїх інтересів.

Орган, що видав ліцензію, має право зупинити її дію на певний строк або анулювати її. Арбітражним судам слід мати на увазі, що зупинення дії ліцензії на певний строк можливе у випадках порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов та/або невиконання ним у встановлений строк обов'язкових до виконання розпоряджень органу, спеціально уповноваженого Кабінетом Міністрів України, чи органу, який видав ліцензію, щодо дотримання ліцензійних умов (частина шістнадцята статті 4 Закону). и, внесеними згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 11.11.98 р. N 025/426)

У такому ж порядку вирішується питання щодо обгрунтованості рішення Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України або органу, що видав ліцензію, про зупинення або анулювання її у випадках, передбачених статтею 5 Положення.

7. У статті 8 Закону наведений вичерпний перелік документів, які подаються для реєстрації суб'єкта підприємництва. До цього переліку не включено ні ліцензію, ні патент на право здійснювати той чи інший вид діяльності. Арбітражні суди, вирішуючи спори, що виникають у процесі укладання чи виконання договорів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, зобов'язані перевіряти її відповідність чинному законодавству і в разі відсутності у суб'єкта підприємництва патенту і ліцензії визнавати такі договори недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону (стаття 48 Цивільного кодексу України).

Якщо арбітражний суд встановить, що угоду укладено на такий вид діяльності, підприємництво в якому не застосовується (статті 3 і 4 Закону), цю угоду слід визнавати недійсною як таку, що суперечить закону або інтересам держави з наслідками, передбаченими статтями 48 чи 49 Цивільного кодексу України, залежно від обставин і матеріалів справи.