За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про ветеринарну медицину (витяг)
25.06.92 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про ветеринарну медицину (витяг)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ветеринарну медицину (Витяг)

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі терміни і поняття вживаються в такому значенні:

ветеринарна медицина - галузь, що охоплює систему наук про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику, лікування, визначення якості харчових продуктів і сировини тваринного походження та діяльність, спрямовану на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання захворюванням і захист людей від хвороб, спільних для тварин і людей;

ветеринарне та епізоотичне благополуччя - оптимальні умови для життя тварин, що запобігають захворюваності та шкідливому впливові факторів довкілля на їх здоров'я, продуктивність, забезпечують профілактику хвороб, у тому числі спільних для тварин і людей;

ветеринарно-санітарна експертиза - комплекс діагностичних і спеціальних досліджень щодо визначення якості продуктів та сировини тваринного та рослинного походження, що призначаються для харчування людей, годівлі тварин і подальшої переробки;

готові харчові продукти тваринного походження - консерви м'ясні, м'ясо-рослинні та рибні, сири, масло вершкове, маргарин, жири, сухе молоко, продукти дитячого харчування, ковбасні вироби, м'ясні концентрати тощо;

засоби ветеринарної медицини - призначені для ветеринарної діяльності матеріали, обладнання, прилади, інструменти, спеціальні автомобілі тощо;

засоби захисту тварин - імунобіологічні, біологічні, рослинні, хімічні, хіміко-фармацевтичні та інші ветеринарні препарати;

епізоотія - поширення заразних захворювань тварин за відносно короткий проміжок часу на значній території, що характеризується безперервністю епізоотичного процесу;

карантин профілактичний - заходи щодо запобігання занесенню заразних захворювань, що передбачають ізольоване утримання та проведення діагностичних досліджень тварин, яких завозять у господарство;

карантин тварин - правовий режим діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямований на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворювань тварин, що допускає встановлення передбачених цим Законом тимчасових обмежень у здійсненні прав фізичних і юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов'язків;

карантинний ветеринарно-міліцейський пост - тимчасовий об'єкт, що виставляється на кордоні карантинної зони відповідно до рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії з метою локалізації та недопущення поширення інфекції;

карантинні хвороби тварин - особливо небезпечні заразні захворювання тварин, що можуть завдати значної шкоди здоров'ю тварин і погіршити якість харчових продуктів або сировини тваринного походження;

Стаття 17. Поняття державного ветеринарного контролю

Державний ветеринарний контроль - сукупність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання юридичними і фізичними особами законодавства про ветеринарну медицину.

Державний ветеринарний контроль здійснюється органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством України.

Стаття 25. Обов'язки юридичних та фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, а також з виробництвом, переробкою, зберіганням та реалізацією продуктів і сировини тваринного походження

Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею тваринами, продуктами і сировиною тваринного походження, зобов'язані:

охороняти здоров'я тварин і забезпечувати виробництво високоякісних у ветеринарному і санітарному відношенні продуктів і сировини тваринного походження;

негайно повідомляти органи державної ветеринарної медицини про виникнення захворювання тварин, їх загибель або не властиву їм поведінку;

виконувати вимоги спеціалістів державної ветеринарної медицини щодо здійснення карантинних, обмежувальних та інших ветеринарних заходів;

доставляти або пред'являти тварин для проведення ветеринарного огляду, профілактичних і лікувально-профілактичних оброблень, досліджень, щеплень, забезпечувати їх надійну фіксацію під час проведення маніпуляцій, а також пред'являти продукти (продукцію) тваринного і рослинного походження на ветеринарно-санітарну експертизу;

сприяти спеціалістам ветеринарної медицини у виконанні їх службових обов'язків;

на вимогу спеціалістів ветеринарної медицини надавати безкоштовно зразки сировини і матеріалів, а також продуктів (продукції), що випускаються чи реалізуються, для проведення відповідних досліджень. Порядок відбору зразків визначається Кабінетом Міністрів України.

Юридичні особи та громадяни, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею тваринами, продуктами і сировиною тваринного і рослинного походження, зобов'язані надавати в користування органам управління та установам державної ветеринарної медицини (у тому числі на залізничному, водному і повітряному транспорті, прикордонних державних контрольних пунктах, митницях, міліції, державним лабораторіям ветеринарно-санітарної експертизи на ринках тощо) службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку.

Стаття 26. Відповідальність за порушення законодавства з питань ветеринарної медицини

Громадяни та посадові особи, винні в порушенні цього Закону, інших нормативно-правових актів, а також особи, які займаються незаконною ветеринарно-фармацевтичною діяльністю, притягуються до відповідальності згідно із законодавством, а юридичні особи несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 36. Порядок встановлення карантину тварин

Карантин тварин у місцях виникнення карантинних захворювань встановлюється та скасовується рішенням Уряду Автономної Республіки Крим, державної адміністрації області, міст Києва та Севастополя, району, міста на відповідних територіях, у господарствах і дворах за поданням відповідного державного органу ветеринарної медицини, а в межах однієї або кількох областей - рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Державного департаменту ветеринарної медицини.

Про встановлення карантину тварин, його продовження та зняття Головний державний інспектор ветеринарної медицини України повідомляє Міжнародне епізоотичне бюро, а у разі виникнення карантинних хвороб, спільних для тварин і людей, - Головного державного санітарного лікаря України.

Перелік карантинних захворювань затверджується Кабінетом Міністрів України.

Карантин тварин встановлюється протягом доби після виявлення карантинних захворювань.

Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення щодо встановлення карантину можуть бути введені приписом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або їх заступниками.

Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину тварин, негайно повідомляє про це населення, а також підприємства, установи та організації, розташовані в карантинній зоні, і відповідні органи виконавчої влади суміжних районів та областей.

У рішенні про встановлення карантину вказується на обставини, що сприяли виникненню карантинного захворювання, визначаються межі карантинної та загрозливої зони, спеціальні ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на локалізацію і ліквідацію вогнищ небезпечних інфекційних захворювань тварин, а також тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та покладаються на них додаткові обов'язки і затверджується план локалізації, ліквідації та профілактики захворювання.

Обов'язковому профілактичному карантину підлягають також усі тварини, які надходять у господарства для поповнення стада. Такі тварини утримуються в період карантину окремо у спеціально відведених, ізольованих місцях (карантинних пунктах) і піддаються ветеринарно-санітарному обстеженню, після закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються в загальне стадо.

Тварини, що завозяться з-за кордону, підлягають профілактичному карантину в карантинному пункті під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини протягом певного періоду, який визначається законодавством.