За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Закон України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
Стаття 13. Медичний захист
:: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань

Стаття 13. Медичний захист

Заходи запобiгання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лiкування, забезпечення епiдемiчного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру повиннi передбачати:
планування i використання iснуючих сил та засобiв закладiв охорони здоров'я незалежно вiд форм власностi i господарювання;
введення в дiю Нацiонального плану соцiально-психологiчних заходiв при виникненнi та лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру;
розгортання в умовах надзвичайної ситуацiї техногенного та природного характеру необхiдної кiлькостi лiкувальних закладiв;
завчасне застосування профiлактичних медичних препаратiв та санiтарно-епiдемiологiчних заходiв;
контроль за якiстю харчових продуктiв i продовольчої сировини, питної води i джерелами водопостачання;
контроль за станом атмосферного повiтря та опадiв;
завчасне створення i пiдготовку спецiальних медичних формувань;
накопичення медичних засобiв захисту, медичного та спецiального майна i технiки;
контроль за станом довкiлля, санiтарно-гiгiєнiчною та епiдемiчною ситуацiєю;
пiдготовку медичного персоналу та загальне медико-санiтарне навчання населення.
Для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, якi беруть участь у лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру, дiє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварiйно-рятувальних служб. Державна служба медицини катастроф складається з медичних сил i засобiв та лiкувальних закладiв центрального i територiального рiвнiв незалежно вiд виду дiяльностi та галузевої належностi, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенцiї якого вiднесено питання захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру, з питань оборони, з питань внутрiшнiх справ, з питань транспорту, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласними, Київською та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями. Координацiю дiяльностi Державної служби медицини катастроф на випадок виникнення надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру здiйснюють спецiальнi комiсiї загальнодержавного (регiонального, мiсцевого, об'єктового) рiвня, що утворюються згiдно з цим Законом. Органiзацiйно-методичне керiвництво Державною службою медицини катастроф здiйснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Положення про Державну службу медицини катастроф розробляється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенцiї якого вiднесено питання захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру, i затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Постраждалому населенню, особливо дiтям, а також залученим до виконання аварiйно-рятувальних робiт у разi виникнення надзвичайної ситуацiї техногенного та природного характеру за висновками Державної служби медицини катастроф та/або лiкарсько-трудової комiсiї, рятувальникам аварiйно-рятувальних служб лiкарями пiдроздiлiв аварiйно-рятувальних служб надається гарантоване забезпечення вiдповiдним лiкуванням та психологiчним вiдновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологiчної реабiлiтацiї.
Центри медико-психологiчної реабiлiтацiї створюються при дiючих санаторно-курортних закладах. Перелiк центрiв медико-психологiчної реабiлiтацiї, порядок проходження медико-психологiчної реабiлiтацiї, положення про медико-психологiчну реабiлiтацiю, вiдповiднiсть санаторно-курортних закладiв вимогам медико-психологiчної реабiлiтацiї щорiчно визначаються у вiдповiдних положеннях, що розробляються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та затверджуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенцiї якого вiднесено питання захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру.
 prev Стаття 12. Iнженерний захист
 next Стаття 14. Біологічний захист