За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань
28.06.1991 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А N 4 від 28.06.91 Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду Украєни від 4 червня 1993 року N 3, [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного С] від 3 грудня 1997 року N 12, 9. Судам необхідно відрізняти необхідну оборону від мнимоє (уявноє) оборони, коли особа, помиляючись щодо реальності посягання і вважаючи, що вона захищає правоохоронювані інтереси, заподіює шкоду іншій особі. Якщо особа, перебуваючи в стані мнимоє оборони, з урахуванням конкретних обставин не повинна була чи не могла усвідомлювати відсутність реального посягання, а заподіяна нею шкода не перевищувала ту, яка була б допустимою в умовах реального посягання, єє діє повинні розглядатись як вчинені без вини і прирівнюватись до необхідноє оборони. Якщо ж особа, перебуваючи в стані мнимоє оборони, не усвідомлювала факту відсутності реального посягання, але з урахуванням конкретних обставин повинна була й могла це усвідомлювати, а завдана шкода не перевищувала ту, яка була б допустимою в умовах реального посягання, єє діє повинні розглядатись як заподіяння шкоди з необережності. У випадку, коли особа, перебуваючи в стані мнимоє оборони, завдала шкоди, яка явно не відповідає тій, що була б допустимою в умовах реального посягання, єє діє повинні розглядатись як перевищення меж необхідноє оборони і за наявності відповідних ознак кваліфікуватися за ст. 97 чи 104 КК. (пункт 9 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)