Встановити для осiб, якi вiдбували покарання у виглядi позбавлення волi або примусового помiщення у лiкувальнi заклади i згодом реабiлiтованi вiдповiдно до статтi 1 цього Закону, грошову компенсацiю у розмiрi однiєї мiнiмальної заробiтної плати за кожний мiсяць позбавлення волi, але не бiльш як 75 мiнiмальних заробiтних плат. Одноразово як грошова компенсацiя реабiлiтованiй особi виплачується до 15 мiнiмальних заробiтних плат, а решта належних грошей - протягом наступних п'яти рокiв. У разi можливостi, на вимогу реабiлiтованого, вся нарахована грошова компенсацiя може бути виплачена одноразово. Виплата компенсацiї спадкоємцям не проводиться, крiм випадкiв, коли компенсацiя була нарахована, але не отримана реабiлiтованим. (частина 1 статтi 5 змiнена згiдно з Законами N 2353-XII вiд 15.05.92 р., N 2803-XII вiд 19.11.92 р.) (згiдно з Законом N 2477-XII вiд 18.06.92 р. встановлено, що передбачена виплата грошової компенсацiї, а також повернення майна або вiдшкодування його вартостi провадиться тiльки реабiлiтованим особам або спадкоємцям першої черги) Вилученi будiвлi та iнше майно по можливостi (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабiлiтованому або його спадкоємцям натурою. При вiдсутностi такої можливостi заявнику вiдшкодовується вартiсть будiвель та майна.
Не пiдлягають поверненню (компенсацiї) будiвлi та iнше майно, що було нацiоналiзовано (мунiципалiзовано) на пiдставi вiдповiдних нормативних актiв.
Заяви про компенсацiю та повернення майна подаються не пiзнiше трьох рокiв з моменту набрання чинностi цим Законом або з дня одержання особою довiдки про реабiлiтацiю згiдно з цим Законом.
Порядок виплати компенсацiї, повернення майна або вiдшкодування його вартостi реабiлiтованим регулюється Положенням, затверджуваним Радою Мiнiстрiв України.
|
