У квітні 1948 р. Дев'ята міжнародна конференція американських держав прийняла Американську декларацію прав і обов'язків людини. Тільки в 1969 р. Рада Організації Американських Держав (ОАД) схвалила Американську конвенцію з прав людини. Американська конвенція передбачає утворення двох органів - Комісії і Суду. У відповідність із положеннями конвенції система індивідуальних скарг є обов'язковою, в той час як система міждержавних повідомлень носить факультативний характер. Це означає, що тільки у випадку, коли держава визнає компетенцію Комісії приймати скарги на неї від іншої держави, яка зробила таку ж заяву, Комісія може розглядати подібні скарги.

Особливістю американської системи захисту прав людини є те, що Комісія є органом ОАД і була створена ще до прийняття самої Конвенції. Тому Комісія займається не тільки питаннями здійснення Конвенції, але й іншими питаннями захисту прав людини. Комісія, зокрема, може займатися питаннями порушення прав людини в якійсь державі - члені ОАГ, що не є учасником Конвенції.

Комісія була створена в 1959 р. відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ОАД з метою заохочення прав людини. У 1967 р. у ході реформи ОАД Комісія набула статусу одного з головних органів ОАД. Відмінністю американської системи є те, що перед Комісією не тільки індивіди, але і неурядові організації, а також сама Комісія з власної ініціативи мають право почати справи.

Рішення Комісія не носять обов'язкового характеру, а розглядаються як рекомендації. Комісія може домагатися дружнього врегулювання спорів. Проте Комісія, а також зацікавлені держави можуть передати справу в Суд. Перед Судом Комісія грає активну роль як орган, що стоїть на захисті прав людини.

Судовий розгляд включає й усне провадження, де сама жертва, її адвокат, представники держави і свідки можуть бути вислухані Судом. Рішення Суду юридично обов'язкові.