З часу Другої світової війни теорія і практика прав людини зазнавала змін приблизно кожні двадцять років, тому можна говорити вже про “покоління” прав. Спочатку вважалося, що права людини означають невтручання держави в життя громадян - щоб не допустити зловживання державою своєю владою. Перше покоління прав називається громадянськими і політичними правами. Наприклад, це право на життя, право на гарантію від катувань і жорстокого поводження, право на свободу пересування, на свободу думки, совісті і релігії і на мирні збори. Це основні права прямо впливають на роботу міліції. У шістдесятих роках появилися заяви, що активне втручання держави для захисту соціальної справедливості теж можна вважати правами людини. До цього другого покоління прав людини входять економічні, соціальні і культурні права. Зокрема, це право на соціальний захист, право на працю, право на освіту, і право на участь у житті суспільства. Перші два покоління прав вважаються взаємозалежними. Відокремити їх неможливо, тому що вони залежать один від одного. В цьому значенні жодне людське право не вважається більш важливим з інше, хоча, звичайно, одне або декілька прав можуть у деяких обставинах одержати особливу важливість. Обидві категорії прав потребують рішучого втручання держави або заходів для недопущення їх порушення. Обидві категорії наділяють людей правами.