Повноваження міліції на арешт і затримання повинні бути обмежені рамками законності, так, щоб громадськість була впевнена, що ці повноваження не створять грунту для зловживань, і так, щоб у працівників міліції були тверді гарантії в їх роботі. Ці повноваження повинні здійснюватися на розумних підставах і суворо за законом. Ст. 5 Європейської Конвенції про права людини надає повний список із шести законних підстав для позбавлення волі людини. Найважливіша підстава стосується повсякденної роботи міліції: "законний арешт або затримання особи за обгрунтованою підозрою у вчиненні правопорушення, або коли є достатні підстави вважати, що необхідно запобігти вчиненню нею правопорушення або перешкодити їй сховатися після його вчинення". Обгрунтованою підозру можна вважати тоді, коли вона заснована на фактах або інформації, що задовольнила б об'єктивного спостерігача у відношенні того, що дана особа могла вчинити правопорушення. Зрозуміло, кожна ситуація - особлива, і професійному працівнику міліції необхідна добра підготовка для надбання навичок судження про те, що необхідно почати і коли. Крім того, у Статті 5 наводяться такі підстави: законне утримання особи під вартою після його осудження судом; законний арешт або затримання за невиконання рішення суду або з метою забезпечення будь-якого зобов'язання, продиктованого законом; затримання неповнолітньої особи на підставі законної постанови для виховного нагляду або для того, щоб вона предстала перед компетентним органом; законне затримання осіб із метою запобігання поширення інфекційних захворювань, а також душевнохворих, алкоголіків, наркоманів і бродяг; арешт або затримання особи з метою запобігання її незаконного в'їзду в країну або особи, проти якої приймаються заходи для її висилки або видачі.