За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Кожен має право на безпечне довкілля
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Кожен має право на безпечне довкілля

Як зазначено у першому принципі Декларації конференції ООН з охорони навколишнього природного середовища (1972, Стокгольм), люди мають фундаментальне право на вільні, якісні та адекватні умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дає змогу вести гідне та благополучне життя. Це право мають забезпечувати держави.

У статті 50 Конституції України зазначено: “Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена”.

Крім того, відповідно до статті 16 Основного Закону України “забезпечення екологічної безпеки І підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу... є обов'язком держави”.

Статтею 26 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що держава забезпечує охорону навколишнього природного середовища як важливої передумови життя і здоров'я людини шляхом:

- охорони живої і неживої природи;

- захисту людей від негативного екологічного впливу;

- досягнення гармонійної взаємодії особи, суспільства та природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

З метою визначення основ організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь Верховна Рада України 25 червня 1991 р. прийняла Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а 20 жовтня 1992 p. своєю постановою затвердила Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Статтею 10 зазначеного Закону встановлено, що гарантіями екологічних прав громадян є:

а) проведення широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов'язок міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів;

в) участь громадських об'єднань і громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) здійснення державного та громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

д) компенсація в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

є) невідворотність відповідальності за порушення зазначеного законодавства.

Охорона навколишнього природного середовища має загальносвітове значення. Достатньо сказати, що ще на конференції 11 червня 1992 р- (м. Ріо-де-Жанейро) було зазначено: якщо людство і надалі буде “переборювати”природу, через 40—50 років на Землі може початися задуха, і все живе, що споживає кисень, почне гинути. Не менш важливою для людства є турбота про чистоту ґрунтових та поверхневих вод, про здоров'я лісів, тварин і рослин, про розумне використання корисних копалин та інших природних ресурсів. Адже життя планети і життя кожної людини, яка проживає на ній, взаємно пов'язані. На думку спеціалістів, стан здоров'я кожної окремої людини на 20—80% залежить від стану навколишнього природного середовища.

Крім базового Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” Верховною Радою України були прийняті й інші важливі Закони, норми яких створюють необхідну базу для відповідних заходів у сфері охорони природи Це Земельний, Лісовий і Водний кодекси. Кодекс України про надра, Закони України “Про природно-заповідний фонд України”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про тваринний світ”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про екологічну експертизу”, “Про пестициди і агрохімікати”, “Про карантин рослин”, “Про насіння”, “Про дорожній рух”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про поводження з радіоактивними відходами” та ін.

Відповідними Законами Україна ратифікувала Конвенцію про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992). приєдналася до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, визвала своє правонаступництво щодо участі в Конвенції про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971) тощо.

Велике значення для забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки мала імплементація у внутрішнє законодавство України положень Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням від 22 березня 1989 p.. Рекомендацій ООН по перевезенню небезпечних вантажів (ST/SG/AC.10/l/Rev.5,OOH, Нью-Йорк, 1988 p.). Йдеться про прийняття Верховною Радою України постанови “Про впорядкування ввезення (транзиту) на територію України відходів І вторинної сировини” від 17 листопада 1993 p., затвердження Урядом України Категорій небезпечних відходів, ввезення яких в Україну забороняється, і Положення про контроль за транскордонним перевезенням відходів і їх утилізацією/видаленням (постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1016). На розвиток зазначених правових актів Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України видано наказ від 10 жовтня 1997 р. № 164, яким. зокрема, затверджені Червоний і Жовтий переліки відходів, Перелік небезпечних властивостей (вибухових, вогненебезпечних, Отруйних, корозійних, токсичних і біотоксичиих тощо).

Звичайно, відповідні представники народу України зробили велику працю, розробивши необхідні акти законодавства. Але необхідно відзначити й те. що на здійснення передбачених переліченими актами законодавства заходів по охороні навколишнього природного середовища Державним бюджетом України на 1997 рік було виділено всього 73,8 млн гри. (для порівняння: Приблизно стільки ж коштів — 75,0 млн грн. — виділялося на утримання митних органів). Державним бюджетом України на 1998 рік на охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку (разом) виділено всього 69.9 млн грн. (стільки ж виділено Головному управлінню урядового зв'язку).

Навряд чи цих коштів може вистачити на зазначені цілі. Адже розмір лише прямих збитків, заподіяних в 1996 р. навколишньому природному середовищу, включаючи збитки від лісових пожеж, оцінюється в 35,5 млн грн. При цьому за рахунок правопорушників природоохоронного законодавства відшкодовано близько 0,5 млн гри.

Протягом 1996 р. зафіксовано 31 випадок екстремально високого забруднення навколишнього природного середовища, а них 4 — атмосферного повітря, 13 — поверхневих вод, б — морських вод, 7 — грунтів. У лісовому фонді України в 1996 p. сталося 4,9 тис. випадків лісових пожеж, якими було охоплено 12,7 тис. га лісових земель. Середня площа однієї пожежі становила 2,7 га (проти 1,1 га в 1995 р.) На 72 із 136 (53%) водних об'єктів держави, на яких здійснюється спостереження за станом забруднення поверхневих вод, виявлено випадки високого забруднення, найчастіше сполуками азоту, нафтопродуктами та важкими металами. Контроль 47 водних об'єктів на гідробіологічні показники засвідчив, що серед них немає жодного, який би відповідав фоновому стану, чи належав до класу “чисті води”. На 34 водоймах екосистема знаходиться в стані екологічного напруження (Соціально-економічне становище України у 1996 ропі // Урядовий кур'єр. — 1997. — 13 лют.). Найбільше забруднених вод скидається в Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Київській, Харківській та Одеській областях. Щороку близько 12,5 млрд м стоків, з яких 2 млрд м необроблені, потрапляють у санаторно-курортні зони Азово-Чорноморського регіону (Національна безпека України, 1994—1996 pp. Наукова доповідь НІСД. — К.: Рада національної безпеки і оборони України, Національний інститут стратегічних досліджень. 1997. — С. 88).

Не менш цікаві й такі дані: за останні 100 років в Україні в результаті ентропії загинуло понад 20 тис. річок і озер, зникли окремі види тварин, птиць і риб. На 13 млн га (більше 40%) орної землі присутня водна і на 19 млн га (майже 60%) — вітрова ерозія, на 1,8 млн га — солончаки, на 2,8 млн га — заболочені грунти, на 11,9 млн га — кислі грунти (С. Кобышев. Сам себе хазяїн, сам себе батрак // Бизнес. — 1997. — 17 нояб.). Всього ж ерозією уражено 18% території України, а питома вага еродованих грунтів у складі розораних земель — 32% (В.Т. Шлемко, І.Ф. Бінько. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: Монографія. — К.: НІСД, 1997. — С. 56). За даними Національного інституту стратегічних досліджень, внаслідок необгрунтованої, екологічно невиваженої діяльності відбуваються значні втрати грунту, які щороку становлять близько 600 млн т., у тому числі 50 млн т. гумусу. Різке зростання сільгоспугідь та ріллі призвело до скорочення лісів, багаторічних насаджень тощо (Національна безпека України, 1994—1996 pp. — К.: ШСД, 1997. — С. 87).

Щороку в Україні накопичується близько 1,45—1,95 млрд тонн відходів, а загальний обсяг їх сягає 25 млрд тонн. Накопичувачі займають 160 тис. гектарів земель (Урядовий кур'єр. — 1997. — 27 листоп.). Це не дивно, адже тільки гірничорудна галузь країни виробляє у 4—б разів більше відходів, ніж основної продукції.

При цьому створює безліч порожнин, в тому числі і під Міськими забудовами.

За даними Національного інституту стратегічних досліджень, у 1995 р. загальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу становив 7,5 млн тонн, при цьому 76% — від стаціонарних джерел забруднення, і 24% — від автотранспорту. Найбільше забруднюють повітря підприємства енергетики (33,7%), металурги (24,8%), вугільної промисловості (22,8%). Середньорічні концентрації шкідливих речовин у 43 містах України перевищували санітарні норми з бенз-а-пірену (канцерогенна речовина першого класу небезпеки), формальдегіду, фенолу, аміаку, фтористому водню, двооксиду азоту, пилу (Національна безпека України, 1994— 1996 pp. — К.: НІСД. 1997. — С. 85).

У 1991—1998 pp. тільки у житлово-комунальному будівництві сталося близько ста аварій, внаслідок яких загинули 80 чоловік. Важкі аварії промислових об'єктів сталися на Єнакіївському і Дніпропетровському цегляних заводах, машинобудівному заводі в Дніпродзержинську, впало покриття мартенівського цеху в Дніпропетровську. На електричних станціях України більш як 80% енергоблоків вже відпрацювали свій розрахунковий ресурс, 83% мостів і шляхопроводів в населених пунктах не відповідають вимогам сучасних норм за габаритами та вантажопідйомністю. Понад 70% промислового потенціалу України перебуває під загрозою природних явищ (зсувів, повеней, землетрусів тощо), а близько 10% території України належать до сейсмічної зони (Скупий платить двічі // Урядовий кур'єр. — 1998. — 26 листоп.).

За статистичними даними, лише в 1996 р. в Україні мали місце 28,8 тис. дорожньо-транспортних пригод, під час яких загинуло 5133 чоловіки і травмовано 33 916 чоловік. Показник тяжкості наслідків ДТП в Україні в 7—10 разів вищий, ніж в європейських країнах: 13 загиблих на 100 постраждалих в аваріях. На 100 потерпілих в дорожньо-транспортних пригодах помирає 14—25 осіб, тоді як в Європі лише 4—5. а в США — 1,4—1,5. У зв'язку з цим держава має продумати й запровадити більш ефективні, ніж збільшення кількості працівників ДАІ, заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Передусім треба звернута увагу на стан доріг та безпечну конструкцію транспортних засобів.

Кримінальний кодекс України містить досить багато норм, які передбачають відповідальність за злочини, об'єктом яких є здоров'я населення та відносини з підтримання задовільного екологічного стану в Україні. Це, наприклад, норми статей 227' (утаювання або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення), 228 (забруднення водойм і атмосферного повітря), 228' (забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами), 2287 (незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини) та інші. Ні для кого не становить таємниці, що такі злочини вчинюються в Україні постійно, про що, зокрема, свідчать наведені виїде статистичні дані. Часто вони вчинюються керівниками господарських структур або публічними посадовими особами, які уникають відповідальності у зв'язку зі всеохоплюючою корупцією.

Главою 7 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за такі, зокрема, порушення;

- псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (стаття 52), порушення правил використання земель (стаття 63), несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (стаття 54);

- порушення вимог щодо охорони надр (стаття 57);

- порушення правил охорони водних ресурсів (стаття 59), порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх вод від забруднення і, засмічення (стаття 59');

- незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (стаття 65), введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (стаття 71), пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (стаття 72), засмічення лісів побутовими відходами і покидьками (стаття 73), знищення корисної для лісу фауни (стаття 76);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучну зміну стану атмосфери та атмосферних явищ (стаття 78'), недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (стаття 79), недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд (стаття 79');

- порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкоджування, ліквідації та поховання пестицидів і отруто- хімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (стаття 83) та інші.

Зрозуміло, що вчинення перелічених правопорушень може нанести надзвичайно велику шкоду природному середовищу і населенню країни. При цьому суб'єктами їх виступають найчастіше (а в статтях 59', 71, 72. 79 — виключно) службові особи. Проте розміри штрафів, передбачених у санкціях зазначених статей як міри адміністративного стягнення, не можна вважати досить суворими. Так, скажімо, службова особа, яка віддала розпорядження

про введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси, може бути оштрафована на суму від 3 до 7, а за забруднення і засмічення вод — від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для порівняння: розмір штрафу, який повинен сплатити громадянин за експлуатацію автомобіля з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах, становить від 2 до 4 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Лише у випадку вчинення правопорушення, передбаченого статтею 59', розмір штрафу більш значний — від 35 до 70 зазначених мінімумів.

Протягом 1992-1996 pp. в Україні сталося понад 750 надзвичайних ситуацій, під час яких загинуло близько однієї тисячі чоловік і понад 15 тисяч осіб постраждало (Урядовий кур'єр. - 1996. - 24 жовт.).

Не буде зайвим нагадати й про те, що із числа постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС померло понад 167 тис. осіб. При цьому у 4229 випадках встановлено причинний зв'язок з аварією. Серед таких осіб 2929 ліквідаторів. З 1891 p. Україна майже наодинці вирішує проблеми, пов'язані з більш як трьома мільйонами постраждалих, з переселенням десятків тисяч сімей Із зон обов'язкового та добровільного відселення, з особливо небезпечним об'єктом "Укриття", із зоною відчуження, 800 могильниками високорадіоактивних відходів, ставком-накопичувачем, "гарячими" ділянками у 10-километровій зоні, територіями (понад 4,6 млн га земель, у тому числі 3,1 млн га орних) в 74 районах 12 областей України, забрудненими цезіем-137 понад 1 кюрі на квадратний кілометр і територіями, які займають близько третини території України, на яких спостерігається помітне підвищення радіаційного фону тощо (Чорнобиль: десять років після катастрофи // Урядовий кур'єр. - 1996. - 25 квіт.).

За даними, наведеними в Основних напрямах соціальної політики на 1997-2000 роки, схвалених указом Президента України від 18 жовтня 1997 р. № 1166/97, Чорнобильська катастрофа призвела до радіоактивного забруднення 50,0 тис. кв, км території України, на якій було розташовано 2294 населених пункти і проживало 2,6 млн осіб, у тому числі 1 млн дітей. Через високий рівень забруднення з користування вилучено 180 тис. гектарів ріллі і 157 тис. гектарів лісів. На 1 січня 1997 р. чисельність населення, яке проживає на території, що зазнала радіаційного забруднення, становить близько 2.4 млн чоловік.

У преамбулі до Закону "Про Цивільну оборону України" від З лютого 1993 р. прямо зазначено, що громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності ї господарювання гарантій щодо забезпечення йоги реалізації. З метою захисту населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж, стихійного лиха, застосування засобів ураження, організації життєзабезпечення населення під час зазначених подій, проведення рятувальних робіт тощо створено війська Цивільної оборони. Конкретні обов'язки інших державних органів, установ, організацій і підприємств по захисту життя громадян цим Законом не встановлені і визначаються рішеннями Уряду України, тобто під законними актами.

У загальному вигляді обов'язок подавати допомогу громадянам в невідкладних та екстремальних ситуаціях встановлено у статті 37 Основ законодавства України про охорону здоров'я, де, зокрема, зазначено: підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані надавати транспорт для перевезення хворого до лікувально-профілактичного закладу; невідкладну допомогу потерпілим також повинні подавати співробітники міліції, пожежної охорони, аварійних служб, водії транспортних засобів та представники інших професій, на яких цей обов'язок покладено законодавством і службовими інструкціями. Крім того, цією самою статтею передбачено, що подання безплатної допомоги громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) покладається насамперед на спеціалізовані бригади постійної готовності служби екстреної медичної допомоги.

На наш погляд, такий стан нормативного регулювання цього питання не повністю відповідає нормі статті 27 Конституції України. Проголосивши своїм обов'язком захист життя людини, держава повинна в конкретному закові визначити державні органи, які несуть за це безпосередню відповідальність та основні напрямки і засоби виконання цього обов'язку. До таких органів слід віднести спеціальну службу медицини катастроф, гірничорятувальні служби тощо.

У зв'язку з проявами технічного прогресу держава повинна прогнозувати і застосовувати відповідні заходи, які стосуються безпеки людей під час їх взаємодії з джерелами підвищеної небезпеки, зокрема, на транспорті, захищати людей від забруднення навколишнього середовища, від радіаційної небезпеки тощо.

 prev Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою
 next Кожен має право на працю