За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені

У статті 64 Основного Закону зазначено: “Конституційні права і свободи людний і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені орава і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 61, 52, 55, 56, 57, 58, 59. 60, 61. 62, 63 цієї Конституції”.

Цi положення є гарантією невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини, закріпленою у статті 21 Конституції України. Таким чином, відповідно до Конституції України:

1. Конституційні права і свободи людини і громадянина дозволено обмежувати тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією. Такими обмеженнями може бути необхідність;

~ запобігти злочинові чи його перепинити;

- врятувати життя людей та майна, здійснити безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину;

- з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи;

- забезпечити інтереси національної безпеки, територіальну цілісність, громадський порядок, економічний добробут;

- забезпечити охорону здоров'я і моральність населення, захистити репутацію або права і свободи інших людей;

- запобігти розголошенню інформації, одержаної конфіденційно;

- підтримати авторитет і неупередженість правосуддя тощо. При цьому конкретні права і свободи громадян, за загальним правилом, мають такі ж конкретні підстави їх обмеження. Тому не може бути обмежене, скажімо, право на свободу світогляду і віросповідання необхідністю з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, а право на недоторканість житла — необхідністю запобігти розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

Винятки iз цього правила стосуються прав іноземців і права на участь в політичних партіях і професійних спілках, оскільки в статтях 26 і 36 Конституції України вказано, що обмеження цих прав встановлюється Конституцією і законами України, а також права на невтручання в особисте і сімейне життя, оскільки це право згідно зі статтею 32 Конституції України та за змістом статей 23, 27. 29—32, 34—35, 37, 41, 43—44, 50—52, 54—55. 64—68 Конституції України може бути обмежене в багатьох випадках, передбачених Конституцією України. Останнє зрозуміло, адже особисте життя людини охоплює й можливість користуватися майже всіма конституційними правами і свободами.

2. Інші, крім зазначених вище, окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану та завжди мають визнач єн о-тимчасовий характер.

3. Ні за яких умов не можуть бути обмежені:

а) право мати рівні з іншими конституційні права і свобода та бути рівними перед законом;

б) право громадянина України не бути позбавленим громадянства і права змінити громадянство; право не бути вигнаним за межі України та право не бути вигнаним іншій державі; право на піклування та захист а боку держави під час перебування за кордоном;

в) право на життя і право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; право кожної людини звертатися до держави з вимогою захистити її життя;

г) право кожного на повагу до його гідності і право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню: право не бути підданим без власної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам;

д) право на свободу та особисту недоторканність; право не бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом;

е) право кожного заарештованого чи затриманого зразу ж звати мотиви арешту чи затримання, з моменту затримання мати право на захист і користуватися правовою допомогою захисника;

право вимагати негайного повідомлення родичів про арешт або затримання;

ж) право на звернення;

з) право на житло і право не бути примусово позбавленим житла інакше як на підставі закону за рішенням суду;

і) право на шлюб, право неповнолітніх дітей на утримання від батьків, право непрацездатних батьків на піклування про них з боку їхніх дітей; право сім'ї, дитинства, материнства і батьківства на охорону з боку держави;

к) спеціальні права дітей;

л) право на судовий захист прав і свобод людини; право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та в установленому законодавством порядку до відповідних міжнародних організацій; право іншими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи під порушень і протиправних посягань;

м) право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;

н) право знати свої права і обов'язки;

о) право не відповідати за діяння, які на час Їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;

п) право на правову допомогу та право бути вільним у виборі захисника своїх прав; право на захист від обвинувачення за допомогою адвоката;

р) право (в даному випадку і обов'язок) не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази;

с) право не бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

т) право особи вважатися невинуватою у вчиненні злочину і не бути підданим кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; право не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; право на те, що обвинувачення не буде грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях і що усі сумніви щодо доведеності вини особи будуть тлумачитися на користь;

у) право не давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, і не нести за це відповідальність; право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист; право засудженого користуватися всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Перелічені права не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Більше того, початок війни, яка сама по собі є комплексним посяганням на права і свободи громадян, передбачає початок дії спеціальних актів міжнародного законодавства, спрямованих на захист жертв війни. До них в першу чергу слід віднести Женевські конвенції про захист жертв війни від 12 серпня 1949 p., a також Додаткового протоколу І та Додаткового протоколу II до них від 8 червня 1977 p.

Так, наприклад, статтями 12, 49—50 Конвенції про поліпшення участі поранених і хворих в діючих арміях, суворо забороняється, зокрема, піддавати катуванню, тяжким стражданням і нелюдському поводженню поранених і хворих, проводити над ними біологічні дослідження тощо. Такі дії віднесені Конвенцією до серйозних порушень, що покладає на учасників Конвенції обов'язок ввести в дію законодавство, необхідне для забезпечення ефективних кримінальних покарань для осіб, що скоїли чи віддали наказ скоїти їх.

Відповідно до статті 13 Конвенції про поводження з військовополоненими, жоден з останніх не може бути підданий науковому чи медичному дослідженню будь-якого характеру, який не виправдовується мотивами лікування військовополоненого і його інтересами. Військовополонені повинні бути захищені від актів насильства і залякування, від образи тощо. Статтею 89 Конвенції встановлені види дисциплінарних стягнень для військовополонених і зазначено, що ці дисциплінарні стягнення ні в якому разі не повинні бути нелюдськими, жорстокими або небезпечними для здоров'я.

Подібні заборони передбачені Женевськими конвенціями також щодо цивільного населення і осіб, що зазнали загибелі корабля.

Статтею 4 Додаткового протоколу II встановлено, що заборонені та будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії щодо жертв збройних конфліктів: посягання на життя, здоров'я, фізичний і психічний стан, колективні покарання, взяття заложників, акти тероризму, наруга над людською гідністю, принижуюче та образливе ставлення, примушування до проституції, інше непристойне посягання в будь-якій формі тощо, а також погрози вчинити будь-яку із вищезазначених дій. Крім того, необхідні турбота і допомога забезпечуються дітям.

 prev Держава захищає права споживачів
 next Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості