За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Усі мають право направляти звернення
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Усі мають право направляти звернення

“Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк”, — зазначено у статті 40 Конституції України.

Право на звернення забезпечує громадянам можливість відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, участі в управлінні державними і громадськими справами, впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій. Шляхом звернень до відповідних органів, установ, підприємств, організацій чи посадових осіб громадяни можуть:

1) звернутись із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та законних інтересів;

2) оскаржити дії (або бездіяльність) та рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств , посадових осіб, якими порушено його права і законні інтереси і вимагати їх поновлення;

3) повідомити про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від їх форм власності, народних депутатів України, депутатів сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, посадових осіб, а також висловити думку щодо поліпшення їх діяльності;

4) висловити пораду, рекомендацію щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловити думку щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Статтею 5 Закону України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р. встановлені, зокрема, такі вимоги до звернення:

- воно може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства;

- у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усне звернення викладається громадянином посадовій особі на особистому прийомі;

- звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне);

- звернення повинно адресуватися тим органам, підприємствам, установам, організаціям та посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненні питань (наприклад, якщо відповідно до статті 221 Кодексу законів про працю України розгляд трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, здійснюється комісіями по трудових спорах і районними (міськими) судами, то звернення з приводу трудових спорів повинно направлятися саме до цих інституцій).

Громадяни повинні знати, що проведення особистого прийому громадян — це не право, а законодавче передбачений обов'язок посадових осіб. Згідно зі статтею 22 Закону України “Про звернення громадян” керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, підприємств зобов'язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Своїм указом “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення” від 19 березня 1997 року Президент України зобов'язав керівників виконавчих органів всіх рівнів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій регулярно проводити особистий прийом посадовими особами громадян за місцем їх праці і проживання, затвердити графіки прийому.

Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян, на підприємствах визначається їх керівниками.

Вищі посадові особи держави — Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України — згідно зі статтею 23 зазначеного Закону здійснюють прийом у встановленому ними порядку.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

В окремих випадках закон передбачає особливий порядок письмової фіксації усного звернення громадянина, порядку його розгляду тощо. Так, відповідно до статті 95 КПК України усне повідомлення громадянина про злочин заноситься до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається а протоколі.

Якщо питання, порушені в одержаному відповідними органами, установами, організаціями, підприємствами або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно відповідно до статті 7 Закону України “Про звернення громадян” в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Законом прямо забороняється:

а) направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються;

б) відмовляти в прийнятті та розгляді звернень, поданих у встановленому порядку, і належним чином оформлених;

в) відмовляти в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Разом з тим, не підлягає розгляду звернення, оформлене без дотримання передбачених у законі вимог (без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство — воно визнається анонімним). Не розглядаються також:

- повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті;

- звернення осіб, визнаних судом недієздатними;

- звернення, передбачені законом терміни розгляду яких минули.

, Що стосується терміну подання звернень, то слід зазначити, що якогось загального терміну закон не встановлює. Для таких видів звернення, як пропозиція, зауваження і заява якогось терміну взагалі не існує. Законом, як правило, визначається термін подання скарги. При цьому встановлюються різні строки подання тієї чи іншої скарги. Найчастіше це обумовлюється характером дій (бездіяльності) та рішень, які оскаржуються. Так:

- згідно з статтею 17 Закону України “Про звернення громадян” скарга на рішення, що оскаржувалося (йдеться про рішення у сфері управлінської діяльності), може бути подане до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу;

- відповідно до статті 225 Кодексу законів про працю України у справі по трудових спорах працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити;

- згідно зі статтею 233 Кодексу законів про працю України такий самий строк встановлено і для звернення працівника з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня отримання трудової книжки;

- як зазначено у статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом {службового особою), правомочним розглядати скаргу;

- скарга на постанову районного, міського та прирівняного до них органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову з порушенні кримінальної справи подається до суду протягом семи днів :з дня отримання повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови (стаття 2361 КПК);

- скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом семи діб з моменту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою, — протягом такого ж строку з моменту вручення йому копії вироку. Строк не вважається пропущеним, коли до закінчення його скаргу здано на пошту або адміністрації попереднього ув'язнення (стаття 350 КПК).

Усі пропозиції, заяви і скарги громадян, що надійшли до органів державної влади і місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження. Централізованій реєстрації підлягають також письмові пропозиції, заяви і скарги, подані посадовій особі на особистому прийомі. Реєстрація звернень, рух в процесі розгляду, зберігання тощо здійснюються у відповідності з Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, підприємств, до повноважень яких належить розгляд звернень, зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду звернень.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Законі і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Як показує аналіз практики розгляду звернень громадян, ці. вимоги закону, на жаль, в нашій державі дотримуються далеко не завжди. Можна навести багато прикладів формального, бездушного ставлення до обгрунтованих звернень громадян. Досить поширеними є випадки, коли на їхні листи ніхто не реагує.

Закон передбачає певні особливості підстав подання такого виду звернення, як скарга і порядку її розгляду. Згідно зі статтею 4 Закону України “Про звернення громадян” оскарженню підлягають такі рішення, дії (бездіяльність), внаслідок яких:

1) порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

2) створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

3) незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або незаконно притягнуто до відповідальності.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, установи, організації, об'єднання громадян, підприємства, засобів масової інформації, посадової особи подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не Позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду.

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.

Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Для об'єктивного і вчасного розгляду звернень закон надає громадянам певні права і покладає на органи державної влади, установи, підприємства, організації, посадових осіб відповідні обов'язки.

Відповідно до статті 18 Закону “Про звернення громадян” громадянин, який звернувся із заявою чи, скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, підприємств, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємства, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи, у свою чергу в межах своїх повноважень, відповідно до статті 19 Закону України “Про звернення громадян” зобов'язані";

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку із заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до статті 20 Закону України “Про звернення громадян” звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особа, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено порівняно із встановленим цією статтею строком.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством, пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

В окремих випадках закон передбачає інші, спеціальні строки розгляду і вирішення звернень громадян. Так:

- звернення працівника з приводу трудового спору повинно бути розглянуте комісією по трудових спорах у десятиденний строк з дня подання заяви (стаття 266 Кодексу законів про працю України). У такий же строк розглядається скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення (стаття 292 КАП);

- не пізніше десяти днів з дня її надходження розглядається скарга на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи (стаття 2362 КПК);

- скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи розглядається суддею не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження закритої справи до суду (стаття 2366 КПК);

- Служба безпеки України на вимогу громадян України у місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод (стаття 5 Закону “Про Службу безпеки України”);

- звернення (пропозиція, заява, скарга) військовослужбовця підлягає розгляду командиром (начальником) в триденний термін (стаття 123 Тимчасового дисциплінарного статуту Збройних Сил України);

- заяви і скарги осіб рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ вирішуються в строк до одного місяця, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки; невідкладно, але не пізніше 15 днів з дня надходження до органу, зобов'язаного вирішити питання по суті (стаття 43 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого указом Президії Верховної Ради України від 29 липня 1991 року).

На нашу думку, всі строки розгляду звернень громадян повинні бути в законодавстві України уніфіковані, оскільки в цій системі має бути максимальна чіткість. На жаль, це не було зроблено одночасно з прийняттям Закону України “Про звернення громадян”.

У випадку задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Проте механізмів реалізації норм Закону про відшкодування вказаних збитків і витрат законодавство України не передбачає.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

На виконання Закону України “Про звернення громадян” постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 затверджена Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації. Крім того, в окремих міністерствах і відомствах, передусім у тих, які постійно працюють із зверненнями громадян, видані спеціальні відомчі акти. Наприклад, наказом МВС України від 10 червня 1998 р. № 414 затверджено Інструкцію про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України.

Для певних категорій громадян закон передбачає відповідні обмеження щодо подання звернень, що нібито обумовлюється специфікою Їх службової діяльності. Так, згідно зі статтею 1 Закону України “Про звернення громадян” військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки мають право подавати лише такі звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Інші звернення (тобто ті, які стосуються їх службової діяльності) подаються такими особами відповідному командуванню (начальнику) у порядку, встановленому дисциплінарними статутами.

Відповідно до статті 118 Тимчасового Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожен військовослужбовець має право подавати скаргу про незаконні дії чи розпорядження щодо нього командирів (начальників) чи інших військовослужбовців, про порушення встановлених законами прав та переваг, про незадоволення його призначеним забезпеченням, а також про шкоду, завдану йому протиправними діями.

Скаргу подають безпосередньому начальникові тієї особи, чиї дії оскаржують, а якщо той, хто подає скаргу, не знає, з чиєї вини порушені його права, то по команді. Подання скарги військовослужбовцем не звільняє його від виконання наказів командирів, які не є злочинними, і своїх службових обов'язків. Тимчасовий Дисциплінарний статут Збройних Сил України забороняє подавати скаргу під час бойового чергування, перебування в строю (за винятком скарг, поданих під час опитування військовослужбовців), на варті й вахті, а також у бойовому наряді, під час занять. Не підлягають оскарженню також рішення зборів прапорщиків, мічманів і офіцерів.

Згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (пункти 39, 40) особа рядового або начальницького складу при виявленні порушень чинного законодавства, зловживань або інших недоліків у службовій діяльності повинна доповісти про це по команді чи надіслати пропозицію, заяву або скаргу старшому прямому начальникові аж до міністра внутрішніх справ України. При звільненні зі служби в органах внутрішніх справ за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник органів внутрішніх справ має право оскаржити звільнення в суд. Працівник органів внутрішніх справ має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемлюють його гідність і особисті права, не пов'язані із службовою діяльністю.

Таким чином, відповідно до спеціальних актів законодавства військовослужбовці і працівники органів внутрішніх справ в певних випадках позбавлені права на звернення до суду, прокуратури, інших державних органів. Проте це однозначно не стосується випадків порушення Їх прав і законних інтересів, прийняття стосовно них неправомірних рішень тощо.

На жаль, такої однозначності немає щодо питання про те, чи є конституційними перераховані норми, які забороняють звернення військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ із питань, що стосуються їх службової діяльності.

На нашу думку, будь-які обмеження в праві зазначених категорій осіб на звернення взагалі суперечать Конституції України. Адже таке право їм гарантується Конституцією України. Грунтується така думка на тому, що:

а) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб незалежно від того, стосується це службових чи особистих інтересів особи (стаття 55 Конституції України);

б) громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (статті 21 і 24 Конституції України);

в) конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених Конституцією, але не законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина перша статті 64 Конституції України);

г) право на звернення надається усім і не обмежується навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 40, частина друга статті 64 Конституції України)”

До сьогодні не приведені у відповідність з Конституцією України і чинним законодавством, що стосується, зокрема, звернень громадян, відповідні положення Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ, затверджених наказом МВС України .№ 453 ще 20 грудня 1991 р.

Юридичною гарантією забезпечення конституційного права громадян на звернення є встановлена відповідальність за неналежне реагування з боку посадових осіб на звернення громадян, порушення при цьому їх прав та законних інтересів. Так, якщо в результаті невиконання чи неналежного виконання посадовою особою своїх службових обов'язків по розгляду звернень громадян через недбале чи несумлінне ставлення до них було заподіяно істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, відповідальність настає за халатність (стаття 167 КК України). В окремих випадках, коли такі наслідки стали можливими в результаті умисних дій посадових осіб, не виключається відповідальність таких осіб за статтями 165 або 254 КК.

У випадку, коли посадова особа за результатами розгляду звернень громадян склала і видала завідомо неправдивий документ, або внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, має місце посадовий підлог (стаття 172 КК).

За умисне ущемлення посадовою особою прав і охоронюваних законом інтересів громадянина, зв'язане з переслідуванням його за подачу в установленому порядку пропозицій, заяв, скарг або за критику, що міститься в них, а так само за виступ з критикою в іншій формі, настає відповідальність за статтею 1341 КК (переслідування громадян за критику).

Посадові та інші особи, винні у порушенні законодавства, що регулює відносини щодо реалізації права на звернення, можуть нести також цивільну, дисциплінарну і адміністративну відповідальність. Зокрема, за наявності підстав посадові особи можуть бути притягнуті до адміністративної і дисциплінарної відповідальності на підставі статті 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” за відмову в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисне затримання її, надання недостовірної чи неповної інформації.

Слід зазначити, що юридичній відповідальності підлягають також громадяни, які подали звернення протиправного характеру. Так, подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену, зокрема, статтями 66,125,126 КК. Згідно зі статтею 27 Закону України “Про звернення громадян” витрати, зроблені органом державної влади, місцевого самоврядування, установою, організацією незалежно від форм власності, об'єднанням громадян, підприємством, засобами масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадянина за рішенням суду.

 prev Кожному гарантується недоторканність житла
 next Права і свободи людини і громадянина захищаються судом