За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Кожен має право звертатися до уповноваженого верховної ради україни 3 прав людини
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Кожен має право звертатися до уповноваженого верховної ради україни 3 прав людини

Ще один шлях боротьби за свої права — це звернення громадянина відповідно до статті 55 Конституції України до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Для нашого законодавства цей інститут захисту прав громадян є цілком новим. Але інститут омбудсмена (а саме так звичайно іменують за кордоном уповноваженого з прав людини) на сьогодні діє майже в ста країнах світу.

Згідно зі статтею 101 Конституції України Уповноважений Верховної Ради України здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (до речі, у статті 58 проекту Конституції України в редакції від 26 жовтня 1993 р. мета діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Народного правозахисника) була сформульована дещо інакше: як державний контроль за законністю дій посадових осіб, що стосуються прав і свобод громадян).

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. діяльність цієї посадової особи після її обрання спрямована на:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) додержання та повагу до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Як зазначено у статті 16 Закону, підставами для провадження справ та призначення перевірок є відомості про порушення прав і . свобод людини і громадянина, які Уповноважений отримує:

- за зверненнями громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства чи їх представників;

- за зверненнями народних депутатів України;

- за власною ініціативою.

Згідно зі статтею 17 Закону Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України “Про звернення громадян”.

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений може:

1) відкрити провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз'яснити заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направити звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та проконтролювати розгляд цього звернення;

4) відмовити в розгляді звернення”

Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13, 40 і 41 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. має право звернутися до Конституційного Суду України:

а) для вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

б) для отримання офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” для виконання покладених на нього завдань Уповноважений має право:

- невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; їх посадовими та службовими особами;

- бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;

- безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;

- на ознайомлення з документами, у тому числі й секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах;

- вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ. організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

- запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;

- відвідувати у будь-який час місця утримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов Їх утримання;

- бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

- звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть зробити цього самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;

- направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого (конституційне подання та подання) у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;

- перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Як бачимо, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має досить мало активних прав, за допомогою яких він мав би можливість впливати на конкретні державні органи та посадових осіб з метою відновлення порушених прав громадян.

За таких умов його діяльність не може бути ефективною. На жаль, Конституцією України не передбачені посади регіональних представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у зв'язку з чим постає питання про їх легітимність. З іншого боку, зрозуміло, що омбудсмен як одна особа не в змозі виконувати сама всі покладені на неї Конституцією та законами України обов'язки.

Закон не встановлює відповідальності посадових осіб за ігнорування актів реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і не надає права Уповноваженому порушувати дисциплінарне, адміністративне провадження і ставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб в разі порушення Їхніми діями чи рішеннями прав і свобод людини.

Про ставлення самої держави до інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини яскраво свідчить той факт, що протягом півроку з часу призначення першого Уповноваженого (постановою Верховної Ради України від 14 квітня 1998 р. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини призначена Ніна Іванівна Карпачова) весь її штат (шість чоловік) працював без заробітної плати (першу фінансову допомогу український омбудсмен отримав як благодійницьку від керівництва посольств та міжнародних організацій в Україні) та нормальних умов для роботи (офіс — це кімната площею 5 квадратних метрів). Проте таке ставлення не може бути іншим. Адже Уповноважений Верховної Ради України з прав людини існує для того, щоб контролювати державну владу. Навряд чи це може їй подобатись.

Обов'язки Уповноваженого, визначені статтею 14 Закону, зводяться до того, що він зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані, йому права, а також зберігати конфіденційну інформацію, навіть і після припинення своїх повноважень.

Відповідно до статті 21 Закону кожен має право без обмежень і перешкод звернутися до Уповноваженого у порядку, встановленому законом. Адреса Уповноваженого Верховної Ради України у прав людини: 252019, м. Київ, вул. Грушевського, 5.

Особа, позбавлена волі, може письмово звернутися до Уповноваженого чи його представників, і в цьому разі до неї не застосовуються обмеження щодо листування. Кореспонденція Уповноваженому та його представникам від громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства незалежно від місця їх перебування не підлягає жодним видам цензури та перевірок.

 prev Права і свободи людини і громадянина захищаються судом
 next Кожен має право звертатися до міжнародних установ