За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Кожен має право на відшкодування шкоди
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Кожен має право на відшкодування шкоди

Відповідно до статті 56 Конституції України “кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень”.

Ця конституційна норма спрямована на забезпечення:

а) захисту громадянина від чиновницького свавілля;

б) матеріальної компенсації шкоди, завданої громадянинові в результаті незаконного порушення його прав і свобод;

в) дотримання законності в діяльності державних органів, їх посадових і службових осіб.

Право на відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди виникає за наявності двох умов, а саме коли:

1) рішення, дід чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що спричинили шкоду, були незаконними;

2) шкода була заподіяна при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави і порядок відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди визначаються Цивільним кодексом України (глава 40).

Так, відповідно до статей 440—459 ЦК України:

а) шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом;

б) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з Її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати;

в) шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування взяття під варту як запобіжного заходу, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в порядку, встановленому законом;

г) шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути відшкодована особою, яка її заподіяла. Враховуючи обставини, при яких була заподіяна така шкода, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяла особа, яка заподіяла шкоду, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так і того, хто заподіяв шкоду.

Згідно з частиною п'ятою статті 9 і частиною шостою статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частиною п'ятою статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожний, хто був жертвою незаконного затримання, арешту або засудження, має захищене позовом право на компенсацію шкоди.

Чинне законодавство встановлює особливий порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Це, на наш погляд, обумовлюється тим, що, по-перше, в результаті незаконної діяльності цих органів порушуються такі невід’ємні конституційні права людини і громадянина, як право на життя, на свободу і особисту недоторканність, недоторканність житла тощо, допускається безпідставне притягнення до юридичної, у тому числі кримінальної відповідальності, що тягне за собою серйозні негативні правові і матеріальні наслідки, і, по-друге, такі дії вчинюють державні правоохоронні органи, які зобов'язані стояти на сторожі закону і забезпечувати в державі законність.

На сьогодні в Україні існує два нормативно-правових акти, які детально регулюють питання, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої громадянину діями таких органів. Це Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду 9, прийнятий Верховною Радою України 1 грудня 1994 року, і Положення “Про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, затверджене спільним наказом міністра юстиції. Генерального прокурора і міністра фінансів України від 4 березня 1996р. №6/5, 3, 41.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконного:

1) засудження, притягнення як обвинуваченого, взяття і утримання під вартою, проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, конфіскації майна, накладення штрафу;

3) проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та іншими актами законодавства.

Законом передбачено, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але право на відшкодування шкоди мають громадяни, щодо яких незаконні дії, передбачені статтею 1 цього Закону, були здійснені після набуття Законом чинності, тобто після 16 січня 1995 року. Шкода, завдана до цього часу, відшкодовується у відповідності з законодавством, що діяло на момент завдання шкоди.

Для того, щоб громадянин набув право на відшкодування шкоди, має відбутися юридична констатація незаконності дій органів дізнання, попереднього слідства, прокурора або суду. Відповідно до статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках:

- постановляння індивідуального вироку суду;

- закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

- відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з тих же підстав;

- закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи, або таке рішення було скасовано.

У разі смерті громадянина, якому незаконними діями правоохоронних органів завдано матеріальної шкоди, право на відшкодування шкоди переходить до його спадкоємців, коло яких визначається цивільним законодавством. За наявності кількох спадкоємців тієї черги, що закликається до спадкування, кожному з них виплачується його частка. Спори між цими громадянами, пов'язані з відшкодуванням майнової шкоди, розглядаються судом на загальних підставах.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону відшкодуванню підлягають:

1) заробіток та Інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, майно, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті за виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином (до інших витрат відносяться суми, стягнуті з громадянина на виконання вироку в частині задоволеного цивільного позову, суми, внесені ним на відшкодування матеріальної шкоди добровільно або за вимогою адміністрації, а також суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду та жилого приміщення);

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги (суми, сплачені адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції);

5) моральна шкода.

3 огляду на те, що закон передбачає відшкодування завданої шкоди в повному обсязі, важливого значення набуває визначення розміру сум, які підлягають відшкодуванню.

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, визначається з урахуванням заробітку, неодержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відповідно до пункту 8 Положення “Про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, розмір цих сум обчислюється, виходячи із середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Розмір шкоди громадянинові, який відбував виправні роботи за місцем роботи або в місцях, що визначаються органами, які виконують цей вид покарання, обчислюється у вигляді сум, відрахованих із заробітної плати на виконання вироку або ухвали суду чи постанови судді. При заліку заробітку громадянина, який відбував покарання в місцях позбавлення волі, враховується тільки та його частина, яка нарахована йому після відрахування витрат на утримання виправно-трудових установ.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється:

1) для робітників і службовців — у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”;

2) для членів кооперативу, колгоспу — в порядку, передбаченому в положенні про оплату праці в даному кооперативі, колгоспі. У тому випадку, коли такий порядок не встановлено, середньомісячний заробіток обчислюється шляхом поділу на 12 суми річного доходу, який сплачено кооперативом, колгоспом за обсяг виконаних робіт і кінцеві результати праці в попередньому господарському році.

3) для інших громадян, які не відносяться до категорії робітників і службовців, — шляхом поділу на 12 суми річного доходу за попередній рік. У даному випадку йдеться про доходи осіб вільних професій (художників, письменників тощо), осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сфері кустарно-ремісничих промислів, сільського господарства, побутового обслуговування населення та іншими видами діяльності, основаними виключно на особистій праці цих осіб, членів Їх сімей, а також про стипендії, що виплачуються в період навчання у вищих і середніх спеціальних учбових закладах, училищах і на курсах.

Обчислення середньомісячного заробітку провадиться з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку.

У тих випадках, коли не можна визначити дохід громадянина (ще не наступив термін подачі декларації, або з інших причин), або коли громадянин не мав певних джерел доходів з поважних причин (протягом перших трьох місяців після звільнення із Збройних Сил чи інших створених відповідно до законодавства України військових формувань, або закінчення середньої школи, в разі хвороби тощо), розмір шкоди визначається виходячи із встановленого законом мінімуму заробітної плати (пункт 9 зазначеного Положення).

Для того, щоб визначити, розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню, і отримати відповідну матеріальну компенсацію, громадянину протягом шести місяців після направлення йому повідомлення слід звернутися:

1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України — відповідно до цих органів;

2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку — до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи — в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів — орган дізнання, попереднього слідства, прокурор або суд (суддя), залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідальних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить відповідну постанову. В ній, зокрема, зазначається:

- зміст вимог громадянина (стягнення заробітку, виплачених штрафів, судових витрат, сум за надання юридичної, допомоги тощо);

- докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких проведено розрахунок (розмір середньомісячного заробітку, період, протягом якого громадянин був відсторонений від попередньої посади, перебував під вартою як запобіжним заходом, відбував покарання або адміністративне стягнення; сума податків, що підлягає утриманню за цей період часу, підсумкова сума, що підлягає виплаті в рахунок втраченого заробітку);

- розмір штрафів, судових витрат та інших сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом),у зв'язку з незаконними діями;

- розмір сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу;

- загальна сума, що підлягає виплаті громадянинові в рахунок відшкодування завданої шкоди, і порядок ЇЇ виплати.

Не пізніше трьох діб після винесення постанови (ухвали) про розмір шкоди завірена гербовою печаткою її копія надсилається громадянинові або його спадкоємцям, яку вони пред'являють за місцем свого проживання у районний фінансовий відділ для одержання чека (відшкодування громадянинові заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій, стягнутого штрафу тощо провадиться за рахунок коштів державного бюджету).Чек громадянину видається фінансовим органом за місцем його проживання на момент пред'явлення вимоги і не пізніше п'яти днів після пред'явлення ним копії постанови (ухвали) органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду про розмір шкоди.

Майно, конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт, повертається в натурі тією установою або органом, у яких воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення. Пересилка або доставка майна провадиться також за рахунок цих органів.

У разі, коли повернення майна в натурі неможливе, за рахунок підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно, відшкодовується його вартість. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина.

Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина з вимогою про відшкодування шкоди.

У випадках, коли майно було знищене, втрачене або пошкоджене під час знаходження у розпорядженні органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду, з вимогою про відшкодування вартості майна громадянин має право звернутися до цих органів, а якщо неможливість повернення майна в натурі виникла, після передачі його фінансовому органу, вимога пред'являється до цього органу.

Обов'язок щодо відшкодування громадянам матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю певних органів, їх посадових і службових осіб, передбачено й іншими законами України.

Так, згідно зі статтею 12 Закону України “Про охорону праві” від 14 жовтня 1992 р. відшкодування моральної шкоди провадиться власником, в тому числі і державою, якщо вона є власником підприємства, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя,

Статтею 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” встановлено, що у випадках порушення прав і свободи людини, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювалися оперативно-розшукові заходи, не:

підтвердилась. Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх, справ України, Прикордонні війська України, Управління державної охорони України зобов'язані поновити порушені права ї відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки.

Певні особливості має відшкодування моральна шкоди. Згідно із Законом воно провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Питання відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом згідно з чинним законодавством у відповідних ухвалах. Якщо для з'ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

На жаль, в Законі не враховано, що мінімальний розмір заробітної плати протягом тривалого часу, поки особа незаконно знаходиться під слідством чи судом, може суттєво змінитись.

У своїй ухвалі від 11 березня 1997 р. у справі громадянина М. судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України зазначила, що визначений в постанові судді, до якого М. звернувся із заявою про відшкодування йому втраченого заробітку та моральної шкоди, розмір моральної шкоди в 500 грн. не відповідає негативним моральним наслідкам незаконного перебування М. під вартою понад два роки і чотири місяці.

Мабуть, суддя, який виніс таку постанову ЗО жовтня 1996 р., дійсно виходив із мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під вартою, але при цьому його розрахунки грунтувались на тому, що вказаний мінімум майже весь час перебування М. під вартою становив 60 копійок. У подібному ж випадку інший суддя міг визначити розмір моральної шкоди в 16 грн. 80 коп. (по 60 коп. за кожний з 28 місяців). Це повністю відповідало б чинному законодавству, але навряд чи рішення судді (і сам закон) в такому випадку можна було б визнати правовим.

Тому, на наш погляд, в Законі має бути прямо зазначено, що суд при визначенні розміру моральної шкоди має виходити із мінімального розміру заробітної плати, чинного на день винесення постанови суду.

В результаті незаконних дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду громадянину не тільки може бути-заподіяна матеріальна і моральна шкода, але він може зазнати й інших втрат: звільнення з роботи, позбавлення військових або інших звань, державних нагород, права на пільгову пенсію тощо.

Тому Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” (статті 6—10) передбачено не тільки відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а й поновлення службових, трудових, житлових, інших особистих і майнових прав, а саме:

1) громадянину, звільненому з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням, або відстороненому від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, надається колишня робота (посада), а при неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, втрата довіри до працівника, який безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності, внаслідок вчинення ним винних дій, скоєння працівником, який виконував виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи тощо),- йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину. При відмові у поновленні на роботі або невирішенні цього питання у місячний термін з дня звернення громадянина, він після цього відповідно до правил статті 232 Кодексу законів про працю України має право у місячний термін, звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі;

2) термін перебування під вартою, термін відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Трудовий стаж робітників і службовців, а також стаж роботи осіб, які працювали на підставі членства (в кооперативі, колгоспі тощо), обчислений із зарахуванням періодів, зазначених у частині 1 цієї статті, враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсії і допомоги по державному соціальному страхуванню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні розмірів місячних ставок (службових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років;

3) при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах періоди перебування під вартою, відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), на вибір громадянина, який звернувся за пенсією, прирівнюються до роботи, яка передувала незаконному засудженню чи незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, або яку він мав після звільнення від кримінальної відповідальності чи після відбування покарання;

4) якщо в результаті незаконного засудження громадянин втратив право користуватися жилим приміщенням, місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звернення громадянина зобов'язані повернути йому раніше займане жиле приміщення, а в" разі неможливості повернення (будинок знесений або перебудований в нежилий, після капітального ремонту жиле приміщення, яке займав громадянин, більше не існує або воно суттєво зменшено в розмірі, жиле приміщення у встановленому законом порядку надано іншому громадянинові тощо), надають йому поза чергою протягом шести, місяців з дня звернення громадянина в тому ж населеному пункті рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім'ї та діючих норм жилої площі;

5) якщо громадянин у зв'язку з незаконним засудженням був позбавлений військових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлюються звання і повертаються нагороди. З цією метою суд, що скасував вирок із закриттям справи, направляє не пізніше трьох діб після винесення, постанови (ухвали) подання в орган, що розглядав клопотання про позбавлення громадянина військових або інших звань, а також орденів та медалей, про поновлення цих звань і повернення орденів та медалей.

Громадяни України, які потерпіли в результаті незаконних дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, не завжди звертаються до відповідних органів з питанням про відшкодування завданої їм шкоди. Одні не роблять цього тому, що вважають за достатнє той стан речей, за якого їм вдалось уникнути незаконного засудження, бути звільненим з місць позбавлення волі тощо. Інші — з причини незнання такого конституційного права, яке передбачено статтею 56 Конституції України, і порядку його реалізації.

Тому стаття 11 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” зобов'язує орган дізнання, слідчого, прокурора або суд у разі постановляння виправдувального вироку, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеності участі громадянина у вчиненні злочину, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення:

а) роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди (одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) громадянинові (в разі його смерті — його спадкоємцям) направляється повідомлення, в якому роз'яснюється, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, а також зазначається перелік тих вимог, які даний громадянин має право висувати. При відсутності відомостей про місце проживання спадкоємців повідомлення направляється Їм не пізніше п'яти днів з дня їх звернення до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду);

б) на прохання потерпілого в місячний термін письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив або громадські організації за місцем проживання (Закон також не забороняє зробити це на прохання спадкоємців потерпілого).

На жаль, відповідні доповнення, які б передбачали аналогічні вимоги, не внесені до Кримінально-процесуального кодексу України.

Слід зазначити й таке. Якщо відомості про засудження або притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, застосування до нього як запобіжного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були опубліковані в пресі, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті — на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду редакція повинна протягом одного місяця зробити повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина (стаття 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”), В тому випадку, коли редакція газети, журналу або іншого друкованого видання не опублікує таке повідомлення добровільно, зазначені особи можуть звернутися до суду з вимогою примусити їх зробити це.

Якщо громадянин не задоволений винесеною постановою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства чи прокуратури, він може оскаржити цю постанову до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що обмежують права громадян. При цьому таку заяву він може на свій вибір подати до суду за місцем його проживання або за місцем знаходження відповідного органу дізнання, попереднього слідства чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.

На жаль, розглянуте право не у повній мірі використовується громадянами. За свідченням фахівців, його реалізують тільки 15% реабілітованих осіб, на що є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Головна серед них — та, що вказані особи побоюються відновлення провадження у справі. І небезпідставно. Наприклад, у 1990 р. громадянина Г. засуджено вироком м. Євпаторія до семи років позбавлення волі. Ухвалою судової колегії Верховного Суду України у 1992 р. вирок було скасовано і справу направлено на додаткове розслідування. Протягом 1993 р. кримінальна справа неодноразово закривалась з наступним скасуванням прокурором постанови про це. У 1994 р. справу було закрито за реабілітуючими підставами (пункт 2 статті 6 КПК). Г. звернувся до слідчого управління МВС в Автономній Республіці Крим із заявою про відшкодування незаконно заподіяної шкоди. Однак пізніше прокурор знов скасував постанову про закриття справи і направив її до суду. У 1995 р. суд повернув справу на додаткове розслідування. Лише у 1996 р. справа щодо Г. була остаточно закрита за частиною 2 статті 213 КПК і Київським міським судом прийнято рішення про відшкодування Г, заподіяної шкоди (В.Новиков. Гарантії права особи на компенсацію шкоди, заподіяної незаконним обвинуваченням // Право України. — 1998. — № 11. – С.- 32).

Таким чином, однією із гарантій права на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, має бути встановлення в законодавстві строку, протягом якого можуть бути скасовані постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, постанова про закриття справи або виправдувальний вирок суду.

 prev Кожен має право звертатися до міжнародних установ
 next Кожному гарантується право знати свої права та обов'язки