За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Кожному гарантується право знати свої права та обов'язки
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Кожному гарантується право знати свої права та обов'язки

Свобода не може бути справжньою, якщо людина не буде .знати, на що вона має право, а що є її обов'язком.

Так, громадянин України, якого за радянських часів не дуже балували правами, може і тепер вважати, що він, якщо не підтримуватиме певну політику, буде вигнаний за межі України або засуджений, що він не має права без відповідного дозволу отримувати листи із-за кордону, що він не має права стати членом будь-якої партії або організувати свою, права мати приватну власність, страйкувати тощо. Громадянин України, якого колись примушували знати Конституцію Союзу РСР мало не напам'ять, може і тепер вважати, що його обов'язками залишаються сприяння укріпленню могутності й авторитету Радянської держави, зміцненню миру у всьому світі, вирощування дітей гідними членами соціалістичного суспільства, боротьба з розкраданням та розтринькуванням державного майна.

Тому стаття 57 Конституції України гарантує право знати свої права і обов'язки.

Із тексту цієї статті слідує наступне:

“Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними”.

Законом України “Про інформацію” (стаття 9) передбачено, що всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів. Статтею 22 цього ж Зако-1 ну передбачено, що з метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності. Зазначене не стосується лише таємної правової інформації. Проте, згідно зі статтею 6 Закону України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 р. Не може бути віднесена до державної таємниці Інформація, в тому, числі й правова, про:

- стихійне лихо, катастрофи та інші надзвичайні події, що загрожують безпеці громадян, які сталися або можуть статися;

- стан навколишнього середовища та здоров'я населення, його:

життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування і соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

- неправомірні дії державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування і посадових осіб.

Відповідно до статті 38 Закону “Про інформацію” правова інформація, оскільки вона створена на бюджетні кошти, є державною власністю. Суб'єктами права цієї власності є Верховна Рада України та місцеві Ради, як це випливає із статті 32 Закону України “Про власність”. Тому саме зазначені органи мають відповідні права щодо розпорядження правовою інформацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. № 366 була затверджена Програма правової освіти населення України, яка містить цілий комплекс заходів щодо виховання у громадян поваги до закону, до прав людини, небайдужого ставлення до порушень правопорядку. Багато із цих заходів були реалізовані або здійснюються постійно, але деякі із них не отримали фінансової підтримки і реалізовані не були.

На наш погляд, кожен громадянин України має отримувати юридичну освіту як обов'язкову. В старших класах середньої школи, технікумах і коледжах загальний обсяг курсу правознавства має бути не менше 150 годин (на сьогодні в середніх школах — 68, а в ПТУ — 25 годин, при цьому в окремих регіонах курс “Правознавство” в ПТУ не викладається зовсім). У вищих навчальних закладах будь-якого профілю мають викладатися окремі курси цивільного, цивільного процесуального, адміністративного, трудового, кримінального та деяких інших галузей права, залежно від основної спеціальності, загальним обсягом 300—400 годин. Міністерством освіти України схвалено програму і рекомендовано до використання в середніх школах підручника з нового предмета — “Права людини”. Повинні бути зроблені й інші кроки до того, щоб кожний не тільки знав, в яких актах законодавства йдеться про ті чи інші його права і обов'язки, а й був здатний правильно зрозуміти їх і давати відповідні пояснення своїм дітям.

На сьогодні спеціального закону, яким був би урегульований порядок доведення до відома населення законів та інших нормативно-правових актів, ще не прийнято. Нами підготовлена таблиця, що наводиться нижче, із якої видно, в якому порядку і в які строки набувають чинності та підлягають оприлюдненню ті чи інші нормативно-правові акти України. Це питання є надзвичайно важливим, особливо в умовах загальної нестабільності законодавства і відсутності чіткої нормативної визначеності щодо ієрархи нормативно-правових актів. Але регулюється воно часто не законом, а підзаконними нормативно-правовими актами, основним із яких є виданий 10 червня 1997 р. указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”. Проте зазначений указ залишив поза увагою деякі важливі правові питання та створив додаткові юридичні колізії.

Так, відповідно до статті 57 Конституції України є нечинними до дня офіційного обнародування не тільки закони, а й будь-які інші нормативно-правові акти, що визначають права і свободи громадян, з тому числі акти міністерств і відомств, інших органів державної виконавчої влади, господарського управління і контролю. Водночас питання набрання чинності відомчими актами зазначеним указом залишені без розгляду, а відповідно до указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 <Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади” вони набирають чинності незалежно від факту Їх обнародування.

Указ Президента України від 10 червня 1997 р. не узгоджується з нормою статті 21 Закону України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 г., згідно з якою набувають чинності не раніше дня їх опублікування не тільки ті нормативно-правові акти, що визначають права І обов'язки громадян, але й ті, що торкаються свобод і законних інтересів громадян. Дане положення Закону цілком відповідає змісту статті 22 Конституції України, якою не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян. Водночас поняття “свободи” і “законні інтереси” не є юридичними синонімами поняття “права і обов'язки”; тобто указ звужує зміст передбаченого частиною 1 статті 57 Конституції України права громадян знати свої права і обов'язки.

Можливо, слід було б тимчасово, до вирішення цього питання в майбутньому законі “Про нормативно-правові акти”, доручити, скажімо. Міністерству юстиції України давати офіційні тлумачення щодо того, чи є такими, що визначають права та обов'язки громадян, або торкаються їхніх свобод і законних інтересів, або мають міжвідомчий характер ті чи інші нормативно-правові акти міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади, господарського управління і контролю, а також чи є такими, що регулюють відношення, суб'єктами яких є фізичні особи, ті чи інші постанови Правління Національного банку України.

Указами Президента України від 13 грудня 1996 р. № 1207/96 “Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України” і від 10 червня 1997 р. № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” із числа офіційних друкованих видань виключені, відповідно, бюлетень “Зібрання постанов уряду України” і газета “Голос України”. Цього не можна було робити, оскільки такий підхід створив додаткові колізії в законодавстві. Адже офіційний статус зазначених видань прямо визначається статтею 20 Закону України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 р., Регламентом Верховної Ради України та деякими іншими актами законодавства.

Таким чином, питання про чітке врегулювання порядку набуття чинності всіх нормативно-правових актів України залишається відкритим, і до його вирішення правовий розгардіяш буде залишатися прикрим фактом.

На сьогодні ж викладені в таблиці правила слід приймати як належне, і лише дивуватися тому, що за сім років незалежності України прийнято близько 700 законів і десятки тисяч інших нормативних актів, але не прийнято закону, який би врегулював сам порядок прийняття, оприлюднення, набуття і втрати чинності законів та інших нормативно-правових актів, вирішення колізій між ними та деякі інші важливі питання.

Крім того, порядок оприлюднення нормативно-правових актів визначається прийнятим 23 вересня 1997 р. законом України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”. Відповідно до статті 16 цього Закону, Національна телекомпанія України і Національна радіокомпанія України включають в інформаційні програми в день, коли відбувалася відповідна подія, повідомлення про особливо актуальні рішення Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, Конституційного Суду України.

Згідно зі статтями 5 і 22 цього ж Закону, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України і Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) і друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Недержавні засоби масової інформації також мають право обнародувати офіційні документи органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

З метою забезпечення доступності правової інформації для юридичних і фізичних осіб 27 червня 1996 р. був виданий указ Президента України № 468 “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів”, а на підставі його Кабінетом Міністрів України постановою від И грудня 1996 р. № 1504 затверджене Тимчасове положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативних актів, створення фонду і підтримки у-контрольному стані нормативних актів та про порядок і умови користування даними цього Реєстру.

Відповідно до Тимчасового положення, до Державного реєстру вносяться і включаються:

а) нормативні акти, видані, починаючи з Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.);

б) нормативні акти, прийняті а часу утворення Республіки Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (11—12 грудня 1917 р.) до прийняття Акта проголошення незалежності України;

в) чинні закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зареєстровані в Міністерстві юстиції, нормативні акти Національного банку, міжнародні договори України, рішення і висновки Конституційного Суду України;

г) тимчасові нормативні акта з терміном дії рік і більше та менше року в разі наступного його продовження.

Юридичні і фізичні особи мають право користуватися фондом Державного реєстру за плату. Тарифи на користування даними Єдиного державного реєстру нормативних актів встановлені наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 1997 р. № 126/7 і становлять при наданні нормативних актів на паперових носіях — 0,25 копійок за 1 Кбайт, на гнучких магнітних носіях замовника — 0,20 копійок за 1 Кбайт, з допомогою електронного зв'язку — 10 копійок за 1 Кбайт.

Слід зазначити й таке. Статтями 65—68 Конституції України передбачені основні обов'язки людини і громадянина. До них віднесені:

а) обов'язки громадян України (тобто обов'язки громадян перед державою);

- захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України.

Таблиця З

Види нормативно-правових актів та порядок їх доведення до відома населення

 

№п/п

Види нормативно-правових актів

Порядок доведення нормативно-правових актів до відома населення. Час і порядок набуття ними чинності

Нормативно-правові акти, якими регламентується даний порядок

11.

Закони України

Набувають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими законами, але не раніше дня їх опублікування. Підлягають офіційному опублікуванню протягом 15 днів після підписання і прийняття до виконання Президентом України. Офіційним (щодо законів України, а також інших актів Верховної Ради України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України) є опублікування тільки в таких друкованих виданнях як: - газета “Голос України” - газета “Урядовий кур'єр” - “Відомості Верховної Ради України” - “Офіційний вісник України”

Частина 3 ст 57, частини 2 і 5 ст- 94 Конституції України Стаття 20 Закону України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 р. Пункт 1 статті 6.10.3. Регламенту Верховної Ради України від 27 липня 1994р. Стаття 1 указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997р. № 503/97

22.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом

Обнародуються у встановленому законодавством України порядку опублікування правових актів Верховної Ради України та місцевих Рад і набувають чинності з моменту їх опублікування, якщо у самому законі, рішенні не визначено інший строк. Датою прийняття закону, рішення вважається день проведення референдуму

Стаття 44 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р.

33.

Постанови та інші акти Верховної Ради України нормативного характеру

Набувають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні

Частина 3 статті 57 Конституції України Стаття 4 указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набуття ними чинності” від 10 червня 1997 р. № 503/97

44.

Укази і розпорядження Президента

Набувають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими указами та розпорядженнями, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні

Там-же

55.

Ухвалені урядом України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази Президента України з економічних питань, неурегульованих законами (до 28 червня 1999 р.)

Набувають чинності через ЗО календарних днів (за винятком днів міжсесійного періоду) після подання, одночасно з виданням таких указів, до Верховної Ради України відповідних законопроектів, якщо Верховна Рада України в зазначений період не прийме закон або не відхилить поданий законопроект 226-ма І більше голосами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Діють до набуття чинності законами, прийнятими Верховною Радою України з цих питань

Частина 3 статті 57 Конституції України Стаття 4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України

6.

Постанова і розпорядження Кабінету Міністрів Укарїни , які не визначають права та обов’язки громадян

Набувають чинності з моменту їх прийняття , якщо більш пізній термін набуття ними чинності не передбаченний цими актами

Частина 3 статті 57 Конституції України Стаття 5 указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набуття ними чинності” від 10 червня 1997 р. № 503/97

7.

Постанова і розпорядження Кабінету Міністрів Укарїни , які не визначають права та обов’язки громадян

Набувають чинності з дня , передбаченого цими актами , але не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях

Там же

8.

Міжнародні договори України

Набувають чинності в порядку, передбаченому для Інших нормативно-правових актів України, а саме: - договори, які потребують ратифікації згідно зі статтею 7 Закону “Про міжнародні договори України”, - в порядку, передбаченому для законів України; - договори, які не потребують ратифікації, приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені України, - в порядку, передбаченому для указів Президента України. Зазначені договори публікуються у “Відомостях Верховної Ради України”, в газеті Верховної Ради України та у “Зібранні діючих міжнародних договорів України”; - договори, які не потребують ратифікації.,приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені уряду України, в порядку, передбаченому для постанов Кабінету Міністрів України. Зазначені договори публікуються у “Зібранні постанов уряду України” (випуск цього видання з 1997 р. припинено) та в газеті уряду України; - договори, які укладаються від імені міністерств або інших центральних органів державної виконавчої влади України, - з моменту їх підписання або з моменту їх затвердження міністерствами (відомствами), від імені яких договори були підписані. Ці договори публікуються у “Зібранні діючих міжнародних договорів України”

Статті 10 і 20 Закону України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 р. Пункти 2-7, 9 Положення про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. N5 422

9.

Постанови та інші акти Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, видані для службового користування або з грифами секретності

Офіційно оприлюднюються шляхом розсилки відповідним державним органам і органам місцевого самоврядування та доведення ними до відома підприємств, установ, організацій і осіб, на яких поширюється їх дія. Набувають чинності з моменту отримання їх зазначеними державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, який їх видав, не встановлений інший порядок набуття ними чинності

Стаття 7 указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набуття ними чинності” від 10 червня 1997 р. № 503/97

10.

Накази, положення, нструкції, правила, інші нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, господарського управління і контролю, як торкаються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер

Набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не передбачений більш пізній строк набуття чинності, ал€ не раніше дня їх офіційного оприлюднення

Частина 3 статті 57 Конституції України Статті 1-3 указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади” від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 Пункт 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731

11.

Нормативно-правові акти які торкаються прав, свобод і законних інтересів грома дян або мають міжвідом чий характер, видан міністерствами і республі канськими комітетами Ав тономної Республіки Крим обласними, Київською та Севастопольською

Набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, яка здійснюється, відповід но, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, облас ними. Київським і Севастопольським міськи ми управліннями юстиції, районними, район ними у містах Києві та Севастополі управліннями юстиції, якщо в них не передба чений більш пізній строк набуття чинності, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення

Там же

міськими державними адміністраціями, їх управліннями, відділами, іншими підрозділами, а також місцевими органами господарського управління і контролю, районними, районними у містах Києві і Севастополі державними адміністраціями, їх управліннями, відділами, іншими підрозділами

12.

Постанови Правління Національного банку України, що регулюють відношення, суб'єктами яких є фізичні особи

Набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не встановлений більш пізній строк набуття чинності, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення, і не можуть мати зворотної сили

Частина 3 статті 57 Конституції України Стаття 16 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р. Пункт 2 постанови Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 17 грудня 1996 р.

13

Постанови Правління Національного банку України , що регулюють відношення , суб’єктами яких не є фізичні особи

Набувають чинності в строк , установлений цими постановами , а якщо такий строк не встановлено , то з дня прийняття , і не можуть мати зворотньої сили

Стаття 16 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р

14.

Рішення сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних І районних рад

Набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію

Пункт 5 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р.

- шанувати державні символи (Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України);

- відбувати військову службу відповідно до закону;

- щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом;

б) обов'язки кожного (тобто обов'язки громадян України, а та-кож іноземних громадян та осіб без громадянства, які перебувають на території України, перед суспільством та/або людством):

- не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки;

- сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом;

- неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності).

Крім того, кожний несе певні юридичні обов'язки перед своєю сім'єю чи її окремими членами.

На нашу думку, для того, щоб людина почувала себе в Україні вільною, законодавством України повинен бути передбачений дієвий механізм так би мовити своєчасного нагадування кожному про його обов'язки. Людина має постійно думати про благо, а не про обов'язок та відповідальність. Людина є найвищою цінністю і все в суспільстві повинно бути спрямоване на те, щоби кожний із задоволенням та з легкістю виконував свої обов'язки.

Так, податкові органи, керуючись статтею 67 Конституції України, повинні не тільки створити реєстр фізичних осіб—платників податків, але й розробити зрозумілі і зручні для заповнення форми декларацій, у відповідні терміни направляти їх кожному з нагадуванням про строки повернення, запобігати фактам створення черг у приміщеннях податкових адміністрацій тощо.

Митні органи, відповідно, повинні укласти угоди з транспортними організаціями щодо видачі пасажирам разом з проданими квитками на проїзд на закордонних лініях бланків митних декларацій та нагадувань про те, які речі не можна перевозити через кордон, які можна, але в спеціальному порядку та в якому саме тощо. Військові комісаріати мають вчасно, за кілька місяців нагадувати громадянину про запланований призов його на строкову службу або на учбові збори. Певні органи повинні нагадувати громадянам, які зобов'язані проходити обов'язкові медичні огляди, про терміни, місце їх проходження та ін.

Як зазначено вище, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. До законів можуть бути прирівняні лише міжнародні акти, ратифіковані Україною у встановленому порядку, і, можливо, декрети Кабінету Міністрів України, видані в 1992-1993 рр., та укази Президента України, що видаються відповідно до пункту 4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України. Але аналогічної вимоги щодо незнання особою інших, крім законів, нормативно-правових актів, в Конституції України не існує. Між тим, факт заборони певних дій не завжди прямо визначається в законі і е завідомо зрозумілим для кожного. Часто це питання є спірним і може бути вирішене лише на підставі висновку експерта — особи, яка має відповідні наукові, технічні чи інші спеціальні знання, або в інший спосіб. Незнання ж особою підзаконних нормативно-правових актів не звільняє її від юридичної відповідальності тільки у випадках, коли знання цих актів цією особою передбачається як необхідний юридичний факт. Це стосується, зокрема, окремих спеціальних суб'єктів злочинів та інших правопорушень.

 prev Мова є важливою складовою самобутності і національного надбання
 next Ніхто не може відповідати за діяння,які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення