За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Бланки та зразки документів  
Скарга в порядку нагляду на рішення Харківського обласного суду
:: Бланки та зразки документів
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок по розділам знань

Скарга в порядку нагляду на рішення Харківського обласного суду

Діло №5-8КК98

Голові Веховного Суду України
В.
У зв‘язку із закриттям кримінальної справи за обвинуваченям Б. за ст.80 ч. 2, 87, Ш., К., Д. за ст. 80 ч. 2 КК України
Б., який мешкає за адресою м.Харків, вул. Культури, буд.12, кв. 27.

СКАРГА В ПОРЯДКУ НАГЛЯДУ

Вироком Харкіського обласного суду від 7.04.1997 р. я, Б., був засуджений за скоєння злочинів, передбачених ч. 1 ст.80, ч.2 ст. 80, ч.1 ст. 194 КК України, з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на 6 років за сукпнімстю злочинів та визнаний виним і виправданий судом за ст. 70 КК України.

Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду України від 22.07.1997 р. цей вирок був скасований в частині ст.80 ч. 1 та ч.2, справа в цій частині направленана додаткове розслідування, та в частині ч.1 ст. 194 залишена без змін. У ході додаткового розслідування постановою Генеральної прокуратури від 18 серпня 1999 р. кримінальна справа стосовно мене за ст. 80 ч. 2 . ст. 87 КК України закрита за недоведеністю моєї участі у вчиненні даних злочинів, тобто за п.2 ст. 213 КПК України.

Відповідно до вказаної постанови справа в частині вчинення злочинів за ст. ст. 80 ч.2, ст. 87 КК України була закрита за підстав, які реабілітують мене. Тому на цей час я залишився як особа, притягнута до кримінальної відповідальності лише за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України, що інкримінувався мені як злочин, мотивований умислом вчинити езакону дію, передбачену ст. 70 КК України.

Внасліждок виправдання мене за ст. 70 стає очевидною відсутність корисного умислу вчинення підробки, в результаті цього начно знижується соціально-правова значущість її наслідків. За відсутності мотивів підробки моє діяння набуває характеру помилки, описки або малозначимого відступу від встановленого правилами оформлення внесення додаткових записів, не обов‘язкових для форми документа, встановленого законом.

Вирок суду щодо визнаня мене винним у скоєнні цього злочину та притягнення за це до кримінальної відповідальності був виненсений з неправильним застосуванням кримінального законодавства, повністю залежав від визнання мене винним у вчиненні злочинних діянь, за якими я пізніше був реабілітований, а також з неурахуванням закінчення строків давності притягнення мене до кримінальної відповідальності.

Обставини справи за вироком Харківського обласного суду такі:

Начебто я мав намір підробити та використати документ, який надавав право зареєструвати та поставити на облік в органах ДАІ автомобіль “Форд-Таурус” 1989 р. випуску.

Для цього в листопаді 1992 року я отримав у неустановленої судом та слідством особи чистий бланк довідки-рахунку №000995, виконаний друком з відтиском круглої печатки фірми СП “ВЕТА” (м.Каунас). В цей блак власноручно вніс відомості, що не відповідали дійсності про фіктивне придбання мною в СП “ВЕТА” автомобіля “Форд-Таурус”, й крім того, розписався замість бухгалтера фірми.

З метою використання фальшивого офіційного документа для незаконної рестрації та поставлення на облік автомобіля “Форд-Таурус” 21.07.1993 року я надав до органів ДАІ виготовлену довідку-рахунок, отримавши при цьому технічний паспорт на вказаний автомобіль ГЗ-1228858 від 21.01.93 року та державний номерний знак Б72-36ХК.

У зв‘язку з кваліфікацією вищевказаних дій за ч. 1 ст. 194 КК України суд неправильно застосував кримінальний закон за такими підставами:

За матеріалами кримінальної справи, до яких належать результати судовопочеркознавчої та судово-технічної експертиз, я вніс відомості, які не відповідають дійсності та підпис ід імені бухгалтера СП “ВЕТА” до бланка довідки-рахунку №000995.

Відносно відомостей, які не відповідають дійсності, слід мати на увазі, що відповідальність за додержання встановлених державою правил до оформлення довідок-рахунків несе керівник підприємства, яке отримало ці бланки від ДАІ. Ця відповідальність не стосується інших осіб.

Стосовно мого підпису у графі головного бухгалтера довідки-рахунки суд помилково використав положення, яке втратило чинність про “Правила комісійної торгівлі легковими автомобілями та мотоциклами з колясками”, затвердженим наказом Міністерства торгівлі №258 від 3.09.1982 р., з якого встановив, що підпис бухгалтера повинен бути присутнім на довідці рахунку та є важливою ознакою для державного реєструючого органу.

Суд мав з’ясувати порядок оформлення довідки-рахунку на підставі чинних в той час Постанови Кабінета Міністрів України від 21 жовтня 1993 р. № 873, яка встановлювала “Правила державної реєстрації та обліку автомобілів…” та Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 2.11.94 року №599 “Про порядок обліку транспортних засобів… в підрозділах Державтоінспекції МВС України”.

Стосовно підпису головного бухгалтера в цій Інструкції відсутні будь-які вказівки та в п. 16 щодо порядку оформлення довідки-рахунку вказано:

“При реєстрації транспортних засобів повинні прийматись довідки-рахунки, інші документи, на яких вказана повна назва організації, що реалізує його,і поставлена печатка, а при комісійній торгівлі на реєстраційних документах – дата продажу, номер виданої довідки-рахунку. Цей запис повинен бути завірений підписом керівника торгівельної організації та печаткою”.

Таким чином з контексту Постанови та Інструкції з’ясовується, що підпис головного бухгалтера на довідці-рахунку не має значення для реєстрації її в ДАІ МВС України.

Однобокість та неповнота попереднього та судового слідства

Висновки суду щодо внесення мною відомостей, які не відповідають дійсності, що утворило склад обвинувачення мене у скоєнні злочину за ознаками ч. 1 ст. 194 КК України, грунтується на непрямих доказах, які тлумачаться лише на не мою користь, тобто на повідомленні Харківського обласного статистичного управління, що СП “ВЕТА” в Державному реєстру підприємств України не значиться та на повідомленні Каунаської митниці, що фірма ЗАТ “ВЕТА” торгівлею автомобільних засобів не займається, довідку-рахунок №000995 на автомобіль “Форд-Таурус” не видавали, на висновках судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз, які встановили, що записи до чистого бланка довідки-рахунку №000995 були внесені зверху відтиска печатки.

Відомостями, які не відповідають дійсності, вважаються назва та інші реквізити фірми СП “ВЕТА”, яка за висновком суду не здійснювала мені продаж автомобіля “Форд-Таурус”.

В самому вироку суд не звернув уваги на розбіжність в назвах фірм, тією, що здійснила мені продаж автомобіля (СП “ВЕТА”) та тією, відомості щодо якої були отримані в Каунаській митниці (вже ЗАТ “ВЕТА”). Перш за все, це – дві різні фірми, які не можна ототожнювати між собою, тому, звісна річ, повідомлення Каунаської митниці стосовно фірми ЗАТ “ВЕТА” не має до мене ніякого відношення та не може бути доказом.

Ані слідством, ані судом не досліджені питання та не отримані відповідні відомості із самої фірми СП “ВЕТА” або ЗАТ “ВЕТА” в Каунасі.

Суд зробив висновок, що я отримав бланк довідки-рахунку від невстановленої особи всупереч тому, що з самого початку слідства я показував, що отримав його від директора фірми СП “ВЕТА” та “Сальве” І. і робив записи до бланка з його відома та в його присутності.

Керуючись висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз, до того, що записи зроблені зверху відтиска печатки, суд виказав недовіру моїм показанням та зробив висновок, що я зробив їх у відсутності та без відома директора І.

По-перше, зовсім необов‘язково останнє випливає з першого – записи зверху печатки можна зробити також і із відома І., по-друге, суд не звернув уваги на те, що записи зроблені зверху відтиска печатки, який не має юридичної чинності, бо проти нього на довідці є другий – відтиск у лівому верхньому куті, який вже дійсно був зроблений останнім (висновки експертиз не протирічать цьому, суд проти цього не заперечує, лише залишає цей факт без уваги) зверху всіх записів та тільки він мав справжню юридичну чинність, а цей факт у свою чергу підтверджує, що, роблячи цей відтиск, директор бачив, розумів та погоджувався з усіма записами у довідці-рахунку.

Суд мав вагомі докази того, що І. є реально існуюча людина, яка мала фірму за вказаною мною адресою, продавала мені автомобіль “Форд-Таурус” і зробила підпис на довідці-рахунку у графі директора СП “ВЕТА” – всі ці перелічені відомості існують не тільки в моїх показаннях, а підтверджені багатьма доказами, які зібрані в матеріалах справи – показаннями свідків С., Л. таінших.

Відомості про те, що ведення Державного реєстру починається з 1991 року та фірма СП “ВЕТА” в ньому не значиться, не є доказами фіктивності самої фірми та фіктивності придбання у неї автомобіля “Форд-Таурус”. А крім того, у випадку, якщо фірма все-таки фіктивна або І. не був її директором, тоді слід розуміти, що продаючи мені автомобіль, він ввів мене в оману. Суд, не маючи доказів моєї обізнаності про фіктивність фірми, робить висновок всупереч встановленому в ст. 62 Конституції закону.

Якщо дані про реальність існування фірми СП “ВЕТА” суперечатьь даним з Державного реєстру Харківського обласного статистичного управління, закон зобов‘язує правоохоронні органи вирішувати не протиріччя слідчими діями, у першу чергу – допитуванням І. як свідка, а не робити необгрунтовані висновки.

Суд порушив моє, встановлене Конституцією і КПК України, право на захист, не допитав І.

У ході слідства вилучена в ДАІ і додана до матеріалів справи копія ще однієї довідки-рахунку, близького до моєї номера, яка не має ознак підробки (л.д. 99 т.2). Із записів та печатки, зроблених на цій довідці-рахунку з‘ясовується, що її теж видала фірма СП “ВЕТА” на ім‘я І. На цю довідку-рахунок не накладено арешту, вона визнана слідством легальною і справжньою, тобто виданою тепер вже законною фірмою СП “ВЕТА”, однак, не може бути фірма у одному випадку фіктивною, у іншому – законною. Це протиріччя в походженні цих довідок-рахунків слідством та судом не з‘ясоване, громадянин І., який міг би дати дуже важливі пояснення як свідок з цього приводу, не допитаний.

Не маючи відомостей від самого громадянина І., суд зробив висновок щодо станнього. Суд вирішив, що І. не працював у фірмі СП “ВЕТА”, тільки на піставі непрямого та дуже сумнівного доказу, що про це немає запису в його трудовій книжці. Проте, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58, запис про працю за сумісництвом у трудовій книжці не робиться.

Свідки С. (л.д. 268-269з.с., т. 9) та Л. (л.д. 274з.с. 276, т.7) в судовому засіданні показали, що громадянин І. дійсно працював за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, кімн. 9. Зокрема, Л., який працював у той час (1991 – 1992 р.р.) на фірмі з І., до того ж ще й додав, що йому в той час було відомо, що я приходив до їхньої фірми, де купував автомобіль “Форд-Таурус” у І., котрий в свою чергу одержував автомобілі в Прибалтиці.

Свідок Х., який перебував у той час на посаді інспектора ОРЕО ДАІ УМВС України в Харківській області, в судовому засіданні показав, що дійсно, випадків, коли довідки-рахунки не мали підпису головного бухгалтера та були підписані лише керівниками підприємств, було багато, та, що підпис головного бухгалтера не суть як важливий для реєстрації автомобілів в ДАІ (л.д. 190з.с. – 192а.с. т. 7), що узгоджується з вищезгаданою Інструкцією №599 ДАІ МВС.

Таким чином, в порушення ч. 3 ст. 62 Конституції України та роз‘яснень п. 18 Постанов Пленуму Веховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” всі сумніви щодо доведенності моєї вини тлумачаться лише на мою користь.

Закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності:

Дата подання та реєстрації в ДАІ МВС довідки-рахунку №000995 встановлено судом – 21.07.1993 р.

Положення ст. 48 КК України встановлюють строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 194 КК України – три роки з дня вчинення вчинення злочину, тобто в моєму випадку він скінчився 21.07.1996 р. Попереднє слідство з кримінальної справи стосовно мене скінчилося, коли строк давності збіг, тобто – 23.07.1996 р.

Таким чином, сторк давності події злочину за ч. 1 ст. 194 відповідно до вимог ст. 48 КК України скінчився ще під час попереднього слідства, завдяки чому було можливо застосувати умови ст. 48, тобто закрити кримінальну справу за п. 3 ст. 6 КПК України.

Однак збіг строків давності з моєї кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 194 КК України не дав можливості припинити справу через інші обвинувачення у скоєнні мною злочинів за ч. 2 ст. 80 і ст. 87 КК України, котрі в разі визнання мене винним повинні були прервати перебіг давності.

Лише сьогодні у зв‘язку з припиненням карної справи стосовно мене за ч. 2 ст. 80 і ст. 87 КК України за реабілітуючих мене підстав, тобто за ч. 2 ст.213 КПК України, що перешкодило перериву перебігу давності, з‘явилися умови для обов‘язкового та безумовного застосування до мене закону ст. 48 КК України стосовно виключення кримінальної відповідальності та застосування покарання за злочин за ч. 1 ст. 194 КК України.

В зв‘язку із вищевикладеним та керуючись ст. 384, 385, 389 КПК України, ст. 48 КК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1989 р. за № 11 із змінами від постанов Пленуму від 04.06.1993 р. за №3, від 13.01.1995 р. за №3 і від 03.12.1997 р. за №12,

ПРОШУ:

Принести протест в порядку нагляду з приводу скасування ухвали судової колегії у кримінальних справах Верховного суду України від 22.07.1997 р. вироку Харківського обласного суду від 07.04.1997 р. стосовно мене, Б., який набрав законної сили в частині кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 194 КК України.

Б.